Слово пошта має латинське коріння. Спочатку воно позначало станцію для обміну коней або кур'єрів.
Українська пошта бере початок у Київській Русі і налічує понад тисячу років. У X ст. існував «повоз» - обов’язок населення надавати коней «від стану до стану» для княжих гінців і слуг. У XIII ст. з’явилися перші поштові станції, а до XV-XVI ст. поштовий зв’язок встановився по всій Русі.

Історія київської пошти починається з 1669 р., коли на Подолі організували двір для приймання пошти і утримання коней. Спочатку листи доставляли кур’єри. З 1835 р. пошту почали відправляти диліжансами, з 60-х років ще й пароплавами по Дніпру, а з 70-х - залізницею. У 1913 р. у Києві було тринадцять поштово-телеграфних установ, вивішено близько 150 поштових скриньок. Штат Київської контори налічував 460 службовців. Кореспонденцію доставляли 138 листонош (1916 р.).
За інформацією істориків, на початку XVII ст. купець з Італії Роберто Бандінеллі, відвідавши Львів, вирішив тут залишитися, одержав львівське громадянство, купив будинок і зайнявся новим та незвичним для міста бізнесом: він започаткував тут класичну пошту європейського зразка.
У 1629 р. польський король Сигмунд ІІІ надав Бандінеллі привілей на утримання регулярної королівської пошти і титул королівського постмагістра.
Львів'яни могли щосуботи відправляти й одержувати листи з усієї Європи, але ці послуги коштували неймовірно дорого. Відправка лише шести грамів кореспонденції, наприклад, до Гданська дорівнювала денній платні кваліфікованого ремісника. Папір був у ті часи важким і невдовзі львівська Рада відмовилась від таких дорогих послуг. Бандінеллі вклав у цю справу немалі гроші і фактично дії Ради розорили його.
12 грудня 2008 року у Львові відбулося урочисте відкриття Музею пошти.