Српски
1
Дружні сайти
Національна рада української національної меншини в Сербії (засновник)
 
1
Уряд Республіки Сербії
 
1
2
Виконавча Рада АК Воєводини
 
1
Посольство України в Сербії
 
Товариство української мови, літератури і культури „Просвіта”
 
Українська Всесвітня Координаційна Рада (УВКР)
 

Світовий Конґрес Українців (СКУ)

 
Европейський Конґрес Українців (ЕКУ)
 
5 Kанал
ЮВІЛЕЇ
ЮРІЙ ШЕРЕГІЙ 16 01 1907 – 01 06 1990

Цього року відзначаються соті роковини народження Юрія ШЕРЕГІЯ, великого культурного діяча українського театрального мистецтва і засновника першого українського професійного театру «Нова сцена» на Закарпатті, драматурга, режисера, актора, а також історика, активного члена Товариства «Просвіта», невтомного члена і керівника молодіжної організації «Пласт».
Народився 16 січня 1907 року на Закарпатті в родині священика-народовця. Таким чином, він мав змогу сприймати духовні багатства і традиції рідного народу, вечорниці з кужелем, вишиванням, чудовими співами, іграми, Святий вечір з вертепом і колядуванням, що в його мистецькій душі залишило глибокий слід і вплинуло на ціле його життя, присвячене рідному українському народові. Гімназію закінчив в Ужгороді, студіював у Празі.

Зрозумівши значення театру в суспільному житті та відродженні національної свідомості, вже в ужгородській гімназії у 1925-26 роках реалізував постановки п'єс принагідних програм у «Пласті» та в товариствах «Кирило-Мефодієвського братства» і «КУЛЪТУРА», а в Празі з братом Євгеном, музикознавцем, заснував драматичний гурток «Верховина», котрий пригортав та об’єднував молоді патріотичні сили. Своїми гастролями вони значно впливали на піднесення патріотичного духу українського народу, що і було для Юрія Шерегія основною метою його невтомної праці протягом цілого його життя. Повернувшись до України, він із братом та друзями розгорнув широку діяльність для свого народу, особливо успішно завдяки організації «Пласт» та Українському театру «Нова сцена». За це став підозрілий для влади і зазнавав багато перешкод.
Бурхливі роки Другої світової війни змусили Юрія покинути Закарпатську Україну, втікати, зупинявся в Югославії, а далі в Празі, потім поїхав до Львова, до Пряшева, до Братислави, де з родиною залишився до кінця свого життя. Незважаючи на великі життєві труднощі, він і далі завзято і жертовно працював на культурній ниві для добра свого народу.

На урочистому вечорі пам’яті Юрія Шерегія, який відбувся 18 січня 1997 року в Ужгороді, про його життя і працю промовляли відомі науковці і дослідники в галузі культури, а Левко Духнович подав такі дані:
“Протягом свого життя і мистецької діяльності Юрій Шерегій здійснив понад 255 постановок, з того 200 музичних вистав, відіграв 129 ролей українських і світових класиків. Студіював хореографію 28 народних танців, написав 32 драматичні твори, переклав з української на словацьку і навпаки 28 драматичних творів, переважно опер і оперет, виховав низку акторів. Написав різні спогади про «Пласт» і «Просвіту». Його унікальна праця «Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року» вийшла з друку завдяки зусиллям директора Енциклопедії української діаспори – др Василя Маркуся з Чікаґо, 1993 року в Пряшеві.
Оцінюючи вагомість наперід згаданого і незгаданого великого діла, Державна адміністрація Закарпаття заснувала премію Обласної Ради в галузі театрального мистецтва імені братів Юрія і Євгена Шерегіїв”.
Валеріян Ревуцький сказав так: «Сам Юрій своєю невтомною працею для України створив собі сам невмирущий пам’ятник!».

Маючи на увазі те, що тут коротко сказано, ми і не були свідомі, яке щастя і честь мали українці Боснії, коли стараннями Івана Сватка до нас прибув відомий режисер із Братислави Юрій Шерегій. Був то 1968 рік.
У той час у складних обставинах між нашими людьми панувала непевність, культурний і духовний занепад, згасала самоповага до свого походження. Юрій Шерегій, ця скромна людина, прибув до Прнявора здавалось тихенько. Але незабаром цей здібний і талановитий педагог із прняворчанами зробив такий рух, якого ми собі тепер не можемо уявити. Був це здвиг відродження. Готувалася до постановки історична драма «Маруся Богуславка» М. Старицького. Розділювалися та вивчалися ролі, удосконалювалася українська мова, шилися і вишивалися різноманітні костюми, виготовлялися реквізити, приготовлялася сцена, вивчалися народні українські танці з часів козаччини. Вивчалася музика, пісні, де велику допомогу надав відомий музикознавець Іриней Тимко з Нового Саду. Все це робили наші люди від малого до похилого віку жертовно, і кожний старався дати свій внесок відповідно до здібностей. Прем’єра 18 серпня 1968 року відбулася дуже успішно. Зростала самосвідомість, гордість за своє походження та бажання до дальшої праці.

На запрошення управ Товариств «Тарас Шевченко» з Прнявора і Баня Луки, режисер Шерегій у літню пору протягом 15 літ жертвував для нас свій час та поставив на сцені низку історичних та сучасних п’єс. У Прняворі: «Мати наймичка», «Вечорниці», «Гануся», «Ніч під Івана Купала», «Пісня вірності», «Пошилися в дурні», «Сканполо», «Тигоморський рай» тощо, а в Баня Луці від 1971 року: «Іван Сірко», «Тарас Бульба», «Запорозька Січ», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Сорочинський ярмарок», «Пошилися в дурні», «Безталанна», «Назар Стодоля», «Танґо для тебе» та ін.
У Тернополі - Козарац із 52-ма аматорами приготував комедію зі співами й танцями «На першій гулі» С. Васильченка.

Праця цієї для нас дорогої людини не спинялася тільки на режисурі, але була багатогранною. Приготовляючи історичні п'єси, ми вчили історію України, культуру, звичаї. Вивчаючи ролі, вчилися по-українськи читати, писати, а навіть деякі вперше вивчили мову.
Відвідували з гастролями осередки, де живуть наші люди в Боснії, Хорватії, Воєводині, де нас дуже тепло, зі зворушенням приймали. Можна сказати, що ці поїздки, товаришування підносили дух, зміцнювали спільноту наших акторів, танцюристів, співаків, музикантів, майстрів сцени, провідників управи. Але найголовніше було те, що ми рівночасно в усіх осередках, які ми відвідали, майже несвідомо сіяли зерна любові до рідного походження.

Про цю велику діяльність у Боснії Юрій Шерегій написав «Спогади», своєрідну історію у трьох великих томах. Це, наскільки нам відомо, передано до музею України.
Варто знати, що у цій галузі культурної праці в Боснії брали участь майже цілі родини, що мало широкий позитивний вплив і давало пошану нашій громаді. Виростали у Товариствах нові, свідомі генерації, збагачені знанням, створювалася гарна перспектива для українців Боснії.
Було б, коли би не ця остання війна. Внаслідок війни частина наших людей, особливо молоді, розсіялася по світі, але якраз праця в Товариствах і наука від Шерегія допомагала їм пристосуватися до нових обставин життя, не стратитися та навіть ставати провідниками в нових середовищах. І ми тут, на цих просторах, ще по сьогодні черпаємо - користаємося знанням, що здобули від нашого великого вчителя, який глибоко вплинув на нашу свідомість.

Маємо надію, тобто зрозуміло, що Товариства імені Тараса Шевченка в Баня Луці й Прняворі, в котрих роками працював світової слави режисер Юрій Шерегій, на достойному рівні відзначать 100-ті роковини народження невтомного діяча для добра українців Боснії.

Ольга Ґралюк-Павлишин «Українська матиця РС» - Баня Лука, Боснія
28 лютий 2007 р.
Номер: 20
Рік: 3
1