Тарас Шевченко є основоположником нової української літератури. Саме в його творчості розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відобразили почуття й думки українського народу, їх віковічні визвольні прагнення. Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували тільки окремі явища тогочасного життя. Шевченко ж виступив як грізний суддя, який викривав самодержавно-кріпосницький лад, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щастя народу. Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової  літератури
Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному, як основа сучасної мови. Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів народного фольклору і живої народної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне та яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.
Вшанування пам’яті великого Кобзаря у березні місяці серед українців цілого світу стало щорічним і традиційним. Здається, немає міста в Україні, де б не височів Шевченковий пам’ятник; могилу великого Тараса оголошено заповідником; масовими тиражами видаються його твори; відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка; його ім’я присвоєно навчальним закладам і науковим установам, вулицям, бульварам, площам не тільки в Україні, а й у різних країнах світу.
За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї Т. Г. Шевченка відзначалися в усіх державах світу, в багатьох із них вийшли переклади «Кобзаря». Кожний, хто глибоко вивчає творчість великого сина України, неминуче переконується, що має вона світове значення.  Зауважують, що революційно-демократичних письменників у XIX ст. було не так уже й мало, проте жоден із них не піднявся до таких вершин шани і любові народу, як Шевченко. Тарас Шевченко дійсно є народним поетом.
Твори Кобзаря перекладені всіма слов’янськими мовами, серед них і сербською мовою. Наприкінці минулого року в Білгороді вийшло нове, третє за чергою видання «Кобзаря» сербською мовою. Також твори Т. Шевченка перекладено грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською французькою, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в’єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами. Про все більшу світову славу великого Кобзаря свідчать пам’ятники, встановлені в містах різних країн світу: у Палермо, Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі, Торонто, Афінах, цього року і в Тбілісі та ін. За деякими неофіційними даними, Шевченкові належить найбільше встановлених пам’ятних ознак: пам’ятників, б’юстів, меморіальних таблиць у світі.