Про життя святого Миколая найчастіше можна дізнатися з різних легенд. З історичних даних довідуємось, що святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах в провінції Лікія, у Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325 р.) у Нікеї. Помер близько 345 року. Все своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерті Господь Бог прославив його даром творення чудес, тому св. Миколай отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.
Культ святого Миколая почав поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565 рр.) збудував на його честь церкву в Царгороді. У Єрусалимському канонарі з VII ст. під днем 6 грудня сказано: "Пам’ять Миколая, єпископа одного великого міста". В усіх грецьких місяцесловах з IX століття подано його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181 рр.) державним законом приписав святкувати пам’ять святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширився по цілому світі. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя. На Заході папа Миколай (858-867 рр.) – перший папа з цим іменем – близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983 рр.). Латинська Церква також святкує празник Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.
Вшанування святого Миколая приходить на українські землі разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на Аскольдовій могилі, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (+ 1078 р.). На українських землях було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. В Енциклопедії Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі сказано: "У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая... У давнину святий Миколай був також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить" (т. 4, с. 1533).
В ніч перед Миколаєм високо-високо в небі можна почути срібні дзвіночки – то на санях їде Святий Миколай. Їдуть сани поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвенять, а старий місяць весело посміхається, він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро!
Миколай Чудотворець – захисник простих людей, покровитель та вихователь дітей.
Звертаймося до нього словами молитви:
Великий Угоднику і Святителю Божий Миколаю, Пастирю й Учителю всіх, хто з щирим молінням вдається до Твоєї допомоги. Ти помагав тим, які до Тебе вдавалися, поможи і мені в усіх труднощах і потребах життя мого.
Коли прийде хвиля, де сила моя заслаба, труднощі, що стають на дорозі життя мого, завеликі для мене, Ти, Угоднику Божий, подай мені помічну Твою руку і стань мені на охорону, як ставав завжди тим, що в труднощах і небезпеках пам'ятали про Тебе. Поблагослови мене святительською Твоєю рукою, настав на стежку добру, запали в мені віру непохитну і моли Христа Бога, щоб спастися душі моїй. Амінь.
