ДУХОВНІСТЬ – ЄДНІСТЬ ЦЕРКВИ З НАРОДОМ

Ось уже протягом півтора року виходить громадсько-інформативна газета “Рідне слово.” За йей час редакції вдалося розвинути свої методи праці, збагатити газету різновидними інформаціями пов'язаними з політичним, національним та духовним життям українців на території Воєводини, в Україні та інших землях поселення.
В цьому періоді розвинулася також добра співпраця між редакцією “Рідного слова” та парафією св. священомученика Йосафата в Кулі, як також з іншими духовними осередками де проживають українці, про що свідчать статті та дописи різних авторів.  Як плід цієї співпраці вийшла друком книжечка “Монографія парафії і монастиря оо. Василіан в Кулі” та збірка матеріалів по проведенню 50-річного ювілею грекокатолицької парафії в Кулі.
Продовжуючи цю співпрацю, редакція подає шановному читачеві перший номер “Календаря Рідного слова” з рубрикою в якій бажає висвітлити пов'язаність духовно-релігійного життя з національним. Ще від початку християнства в Україні, в часи Київської Руси світлим прикладом як ідеально можна поєднати державно-громадську діяльність з духовнимжиттям стали святі Рівноапостольні князь Володимир Великий та княгиня Ольга. Світло Христової віри яке вони принесли на наші землі не те, щоб перешкоджало, але сприяло бути на чолі могутньої держави і нею управляти і одночасно ширити християнство між своїм народом.
Далекого V століття сягає свято “Покров Пресвятої Богородиці” яке святкуємо 14 жовтня. Хоч це свято літургічно не є серед найбільших свят, все таки, воно має довгу традицію і особливу пошану в українському народі. “Покров Пресвятої Богородиці” традиційно вважається українським національним святом. В часи монголо-татарської навали та інші різні воєнні лихоліття український народ завжди вдавався по допомогу і заступництво Пресвятої Богородиці. Мабуть найширше почитання Пресвятої Богородиці розвинувся в добу Козаччини, бо саме козаки часто вирушаючи в походи, завжди брали з собою ікону Божої Матері, до неї молилися та просили помочі. Перед Другою святовою війною в Україні, зокрема в Галичині, було біля 250 чудотворних ікон Пресвятої Богородиці.
Тому не дивно, що після виходу Грекоатолицької Церкви з катакомб, щорічно відбувається прощадо відпустового місця в Зарваниці де відновлюється посвята українського народу під Покров Пресвятої Богородиці.
До Вашої уваги також є дві статті з життя Апостольського Екзархату для грекокатоликів у СЧГ. Це є 100-річний ювілей приходу Сестер Служебниць НДМ у колишню Югославію та 50-річний ювілей від оснування грекокатолицької парафії та монастиря оо. Василіан в Кулі. Хоч Церква як Божа інституція має за ціль провадити людей до святості і спасіння, їй ніколи не були чужі людські біди, терпіння і скільки це в компетенції Церкви включалася у вирішення тих чи інших потреб. У цьому значну роль відіграє монашество. Сестри Служебниці за час 100-річної місії на просторах бувшої Югославії служили як при парафіях, так і в старечих домах, лікарнях, а останнім часом і в школах.
Отці Василіани, крім того, що проповідують Слово Боже, за час 50-річного служіння в Кулі, провадять товариство св. вервиці, так званий Третій Василіанський Чин у Коцурі та Руськім Керестурі, відбувалися різні прощі у Боснію, Україну та інші. Все це не мало б особливого значення, якби не було просякнуте молитвою та жертвенною працею всіх тих монахів і монахинь котрі на цих теренах вклали чатину свого життя, дарували себе тим людям до яких були послані і на добро їхнім бесмертним душам.
Сподіваюся, що кожний читач цієї рубрики отримає не тільки інформацію, але й певну духовну наснагу, сповнить себе натхненням та, надіюся, розбудить себе і поштовхне до пізнання історії свого народу, Церкви і культури.