“А третій же празник – свято Водохреща”
(з коляди)
Йорданські свята (Хрещення Ісуса Христа, Богоявлення) починаються 18 січня Щедрим вечором. Цей день вважається строгим пісним днем. Розпочинати святкову вечерю годилося колись лише після пиття освяченої Богоявленської води. Освячували воду в українських храмах 18 січня після Богослужіння навечір’я Богоявлення.
Повернувшись додому після освячування води, господар найперше наливав свяченої води в посудину й приступав до окроплення дому. Попереду йшов господар зі свяченою водою, а за ним найчастіше син ніс паляницю. У цей вечір годилося не лише окроплювати водою страви, речі й приміщення, але також ставити на них хрестики зі соломи. Хрестики ставились і на куті, вариві та паляниці. В деяких місцевостях хрестики малювали крейдою, а в деяких – рідко замішаним тістом. Після освячення дому процесія обходила все господарське обійстя, хрестики ставили на всіх дверях, одвірках і воротах.
У цей вечір до столу подавали 12 пісних страв, головною стравою – кутею – починали вечерю. Як і першого Святого вечора, до столу подавали капустяні пироги, голубці з гречкою і кукурудзяною крупою, гриби, рибу, пісний борщ, узвар зі слив і запашні пампушки.
Після вечері господиня брала залишки святкових страв, змішувала їх з мукою та сіном і господар частував ними домашню живність
Освячена в навечір’я Богоявлення вода називалася «Богоявленською» і її годилося пити натщесерце для зцілення душі й тіла. Таким ритуальним вживанням води часто розпочинався Щедрий Святвечір. У навечір’я Богоявлення у храмах освячували воду на згадку про те, як через своє хрещення Господь освятив цю природну стихію. Загалом же вважається, що в Богоявленську ніч Небо відкривається і все, що попроситься в цю ніч, збудеться, тому годилося зустрічати свято благоговійно, з молитвою.
Увечері 18 січня молодь йшла до річки чи ставка. Там вирубували з льоду хрест «йордан», виймали і ставили його поруч з ополонкою та обливали червоним буряковим соком. На сам Щедрий вечір колись обов’язково йшли щедрувати, господарям у цей вечір щедрівники бажали щасливої вечері, здоров’я і добробуту.
Добрий вечір тобі, пане господарю,
Радуйся, ой радуйся, земле,
Син Божий охрестився.
Наступного дня – 19 січня – святкуємо свято Богоявлення, яке в народі називають Водохреще або Йордан. Це свято встановлене на згадку про чудесне Богоявлення Пресвятої Трійці на річці Йордан у зайорданській пустелі, де проповідував та охрещував пророк і предтеча Іван Хреститель. Саме сюди прийшов із Галилеї Ісус Христос, коли Йому виповнилося 30 років. Охрестившись від Івана, Ісус вийшов зі священних вод Йордану. В ту мить розкрилися небеса і побачив Іван Духа Святого, котрий сходив у вигляді голуба на Ісуса Христа, а голос Отця з неба промовив: «Це Син Мій улюблений, у Ньому Моє вподобання».
Початок вшанування Богоявлення сягає перших віків і сьогодні є одним із найбільших християнських свят. Після урочистої церковної Богослужби люди колись збиралися на льоду навколо висічених з льоду хрестів і священики звершували «велике» освячення води (там, де не було поблизу водоймищ, це робилося у великих церковних чашах). При цьому горіли свічки, а у воду занурювали церковний хрест. Потім освяченою водою окроплювали всіх присутніх. У деяких місцевостях священики пускали на воду дерев’яний хрест і сміливці кидалися, щоб першими його впіймати. Дівчата та молодиці вмивались водою з йорданських ополонок. Усе відбувалося в урочистій атмосфері, люди раділи, вітали один одного зі святом, випускали голубів та стріляли з рушниць. Ці традиції збереглися і сьогодні.
Принісши додому посудину з освяченою водою, господиня давала усій родині покуштувати її, а потім цією ж водою окроплювали хатні приміщення і речі, а також всі господарські будівлі й домашню живність. Відомості про цілющість хрещенської води зберігались від перших віків після Різдва Христового. Ще у IV ст. Іван Золотоустий писав: «Христос хрестився і освятив воду, і тому на свято Хрещення усі, зачерпнувши води опівночі, приносять її додому і зберігають увесь рік. Ця вода не псується довгий час».
Свячену воду українці вважають дуже помічною від вроків та хвороб. Нею освячували оселі, садиби, худобу і посіви, а в йорданських ополонках колись проводили купелі важкохворих людей. Люди зберігають освячену воду (на здивування багатьох вона не псується) біля образів і користуються нею протягом року як оберегом та лікувальним засобом.
Під час Йорданських свят священик ходить у кожен дім і освячує житло свяченою водою, відчитуючи при цьому дуже змістовні молитви.
20 січня відзначають Собор Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, який провістив людям прихід Ісуса Христа. Народився Іван Предтеча в юдейському Хевроні і довго жив у пустелі в суворих умовах. Згодом на ріці Йордан сповіщав паломникам про недалекий прихід Месії. Із приходом Ісуса Христа до Івана обряд хрещення на Йордані набув значення священнодійства. І хоч люди в день Івана Предтечі готувалися до господарських справ, розпочинати в цей день важливу роботу не годилося. Це був свого роду ритуальний перехід від свят до буднів, а тому казали: «Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі».
Після Богоявлення вважалося, що зима повертала на потепління: «Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі», – так говорили колись і завершувалися різдвяно-новорічні свята.
