У рамках святкування Шевченківських днів у приміщенні Національної ради української національної меншини в Новому Саді 6 березня відкрито виставку пейзажів Віктора Зубка, а одночасно і галерею Української національної ради. Відкрив виставку Голова національної ради української національної меншини Мирослав Калинюк. Про творчість Віктора Зубка на відкритті виставки говорив Петро Ґелебан. Вечір був збагачений культурною програмою, у якій виступив Іван Ліщишин.
Віктор Зубко народився у місті Чита в Росії, пізніше приїхав до України. Закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва,  Львівську академію мистецтв. Працював професором у Львівському технікумі легкої індустрії. З 1990 року живе і працює у Челарево біля Нового Саду, Воєводина, Сербія. Його картини неодноразово демонструвалися на самостійних виставках в Україні і Сербії. Учасник численних мистецьких колоній у Сербії. Світ його картин приваблює і притягає до себе. Його пейзажі можна розглядати годинами і чим довше їх дивишся, тим глибше проникаєш у їх світ.

Про свої пейзажі і виставку Віктор Зубко говорить:

– Я працюю в галузі мистецтва, якa пов’язана з пейзажем, працюю у галузі олійного і акварельного живопису, також працюю вуглем та олівцем. Мотив моїх картин залишається той самий, що і попередніх років – це в основному ці терени, маленькі потоки. Кожна людина щось планує, я планую працювати далі.
Пейзажі Воєводини мені нагадують пейзажі Волині, яку я часто відвідував, коли працював в Україні. Там також, як і у Воєводині, є багато озер, води. Люблю малювати воду, майже в кожному пейзажі вона присутня.
Це перша виставка в Національній раді української національної меншини. Виставка присвячена Шевченківським дням. Зараз березень і дата, яка дуже важлива для українців, це день народження Тараса Григоровича Шевченка. Крім того, що Т. Шевченко був поетом, він був і прекрасним митцем, художником. Але час був таким, що він вирішив все ж таки більше звернутися до людей словом, ніж пензлем. І це було добрим, це було геніальним, що він зробив. Тарас Шевченко був дуже обдарованою людиною, дар, якщо дається людині, то не тільки один, їх більше. І Шевченко мав більше тих дарів: був геніальним письменником, поетом, художником.

На виставці представлено мальовничі пейзажі Воєводини. Митець розказує, що всі картини однаково дорогі його серцю. В основному на своїх картинах зображує пейзажі, в яких відтворює і частину свого внутрішнього світу

– Крім пейзажів малюю я і портрети, але рідше. Картини всі мені дорогі, так як у матері діти. Треба робити так, щоб кожна робота щось несла в собі. Кожна моя картина щось несе в собі, має щось своє і всі разом вони створюють найдорожчу.
Це професія, яка дає мені можливість працювати і створювати якийсь свій світ на основі того реального. Мені дуже подобається моя професія. Я з дитинства малюю, але так трапилося що мій шлях до створення пейзажів трохи довгий. Я спочатку навчався на філології, а пізніше вирішив, що і картинами можна виразити свої думки і почуття. Але я і далі пишу короткі оповідання, роблю переклади з української, російської та польської мов на сербську мову.

Після Нового Саду виставка робіт Віктора Зубка була експонована у Культурному центрі Кули в рамках відзначення в Кулі Шевченківських днів 9 і 10 березня.