Саме під такою назвою вийшла двохтомна праця Марії Панькевич, зустріч з якою відбулася 7 червня 2007 року у Міжнародному інституті освіти, культури та зв’язків з діаспорою в рамках проекту “Відкриймо для України українську діаспору”. І це було справді відкриття – відкриття самої пані Марії та її близько трьох десятків реальних героїнь, доля яких була пов’язана з мужньою боротьбою УПА та з насильницькою депортацією українців з їх етнічних земель у далекому 1947 році, так званою Акцією “Вісла”.
Вражає ідея назви праці - поєднання біблійних засад з прекрасними жіночими іменами як символу духовної сили, величі й жертовності цих земних мадонн. Символічним є й ім’я автора твору – Марія.
Розпочалася зустріч коротким словом директора Інституту Ірини Ключковської, яка представила присутнім Марію Паньків як секретаря Союзу українських жінок Польщі, члена редакції газети “Нове слово” і автора трьох книжок: двох томів “Віра, Надія, Любов” і третьої книжки про трагедію українців у Павлокомі у співавторстві з Євгеном Місилом.
Тихою, неначе з глибини самого серця, довірливою мовою розпочала п. Марія розповідь про свою родину, про тяжкі роки заслання у Сибірі, коли вони, діти, як цукерки збирали козячий послід. Це була оповідь про тисячі українських сімей, які зазнали нечуваного приниження людської гідності від більшовицького тоталітаризму. Але глибока Віра, безмежна Надія і незгасима Любов до Бога і України були тими оберегами, що допомогли багатьом з них вистояти, вижити і не просто вижити, а стати активними борцями за волю і добробут своєї Вітчизни. Мабуть ці гіркі спогади далекого дитинства і сама Господня воля визначили місію п. Марії – вернути пам’ять про сотні героїчних українських жінок, які у благородному пориві стали пліч-о-пліч зі своїми чоловіками у чесній боротьбі в загонах ОУН, УПА і мужньо виносили жорстокі тортури на допитах у польських таборах Явожно, Береза Картузька, Ряшів. Долі цих дивовижних жінок варті висвітлення на сторінках  художніх романів, мистецьких кінострічок, пісенних балад не менше, ніж оспівані потомками жінки декабристів.
Власне подвижницька праця п. Марії, яку вона розпочала під керівництвом відомого українського дослідника з Польщі д-ра Євгена Місила ( автора уже хрестоматійної праці “Акція Вісла”), стала чи не першою спробою воскресіння з небуття декількох десятків прекрасних жінок, які з дивовижною гідністю, терпінням і мужністю несли свій Хрест на Голгофу, щоб воскресла Україна. Повернення пам’яті про героїнь минулого утверджує сьогодення і дає надію на майбутнє. Власне на важливості цього безперервного ланцюжка, що творить життя, наголошувала чарівна і надзвичайно скромна п. Марія.
Відбулася жвава і зацікавлена дискусія, внаслідок якої зі згоди п. Марії було прийнято рішення осінню провести презентацію усіх її книжок для широкого кола львівської інтелігенції й молоді.
На завершення такої зворушливої зустрічі Ірина Ключковська від колективу Інституту щиро подякувала чарівній гості і вручила їй на згадку альбом малярських робіт про українську мову, виконаних студентами Львівської політехніки під керівництвом доцента Ірини Фаріон і її монографію «Краса і сила. Суспільно- креативна роль української мови в ХI – середині XIX ст.».