Цього року ми відзначаємо знаменну історичну подію – 90 років з дня утворення Української Центральної ради – інституції, яка на початку бурхливого XX століття очолила національно-визвольний рух, стала провідником суверенності Українського народу і соборності українських земель.

У процесі революційних подій 1917 – 1921 років Центральна рада стала вищим законодавчим органом – парламентом Української Народної Республіки. На її долю випало виняткове завдання – утвердити національну українську державу. Завдяки могутній волі нашого народу, зусиллям Ради та її видатних керманичів уперше в новітній історії на політичній карті Європи постала незалежна Україна. Цей факт є визначальним в оцінці Центральної ради. Розмах національного руху набув такої сили, що 23 червня 1917 р. Центральна Рада видала Перший Універзал, у якому заявила, що здіснюватиме автономію України усупереч волі Тимчасового уряду Росії. А вже 28 червня, на засада Першого Універзалу створений український уряд -

В. Винеченко

  Генеральний  Секретаріат Української Центральної Ради, у складі 8 генеральних секретарів та один генеральний писар. Головою Генерального Секретаріату  і генеральний секретар внутрішніх справ став Володимир Винеченко. Генеральним писарем став П. Хрестюк а генеральні секретарі: фінансів – Х. Барановський,  міжнаціональних справ – С. Єфремов, військових справ – С. Петлюра, земельних справ – Б. Матрос, судових справ – В. Садовський,  освіти – І. Стишенко, харчових справ – М. Стасюк.
Склад Генерального Секретаріату часто змінювався і за численністю збільшувався, інколи зменшувався. Четвертим Універзалом 22 січня 1918 року Генеральний Секретаріат був перетворений на Раду Народних Міністерств Української Народної Республіки.
Ми усвідомлюємо наскільки складним і несприятливим був тоді час: світова війна, руйнівна зовнішня навала, різнорідність політичних сил у Раді, тягар соціальних та економічних проблем, які, мов хвилі стихії, накочувалися одна за одною на молоду республіку.
Із відстані часу, оглядаючись на драматичний період тих років, Український народ віддає заслужену шану лідерам і героям, які поклали своє життя на олтар незалежності, соборності і національного відродження, та береже світлу пам'ять про них.