Україна ­– спадкоємиця однієї з наймогутніших колись держав Європи. Золотий вік її історії – це X-XI століття, коли Київ славився як столиця величезного князівства, що об’єднало  всіх східних слов’ян : Київська Русь. Монголо-татарські навали XIII століття започаткували для українців довгу й сповнену страждань історію іноземних завоювань. Розпад Русі призводить до створення України, Білорусі та Московії, але українці проходять крізь історію як «малороси».
Ця назва за царського режиму повинна була підкреслювати верховенство «Великої Росії», яка сама себе проголосила єдиною і унікальною спадкоємицею Київської Русі. І цей міф принесе свої плоди. Незважаючи на боротьбу за свободу й культурну самобутність, українці, поглинуті «старшим братом-слов’янином», протягом багатьох століть залишалися майже непоміченими. Втративши своє правонаступництво, вони в очах світової громадськості стануть народом-привидом, загнаним у “російську провінцію”.
 Однак, після падіння комуністичного режиму, в 1991 році світ раптом став свідком народження нової європейської держави – України. І лише взимку 2004 року, коли відбулась мирна Помаранчева революція, яку так широко освітлювали ЗМІ, світ мав можливість помітити нарешті існування й оцінити вагу молодої, трохи більшої за Францію, держави. Українці, які терпіли гніт і були стримані протягом століть, в зимові холоди 2004-го з’являються на обличчі планети в ім’я демократії, щоб масово заявити про своє існування. Хто ж вони, українці ?
 Цей слов’янський народ, що сьогодні налічує близько 50 мільйонів, живе на землях, що розділяють Схід і Захід. Сформувавшись під впливом Візантійської імперії, а згодом католицького Заходу, їхня культурна самобутність утвердилась, починаючи з XVI століття й сформувала сучасну національну свідомість впродовж XIX-XX століть. Русифікація України в царські часи, а потім в період радянщини, залишить глибокий відбиток, зокрема на Сході.
Сьогодні, коли незалежна Україна межує з Євросоюзом, вона балансує між Москвою та Брюселем. Регіональні відмінності в політиці й конфлікти між російською й українською мовами розділяють Україну, але як на сході так і на заході країни більшість громадян відчувають себе перш за все українцями.
 Проект "Українці : між Сходом і Заходом" відтворює крізь галерею портретів ще зовсім маловідоме й часто подане в карикатурному вигляді суспільство. Без претензії на етнографічне дослідження, він подає суб’єктивний погляд автора на українців. У різних соціокультурних та професійних середовищах, атмосфери інколи є інтимними до сюжетів й далекими одні від одних. Завдяки ïм, людина існує й стає унікальною особистістю. Паралелі соціального, політичного, географічного, емоційного чи філософського характеру підкреслюють як спільність так і контрасти.
Ця неоднорідна й непередбачлива підбірка має на меті насамперед наштовхнути на роздуми про самобутність народу через 15 років його незалежності. Попри малоймовірність зв’язків між обраними моделями, всі вони ­– громадяни молодої нації, що формується. І щоб нагадати про це, до всіх цих осіб застосовується одне й те ж правило композиції зображення. Усі без винятку позують в центрі… між Сходом і Заходом