Початкову освіту майбутній письменник одержав у батьківському домі. Його домашній учитель Дмитро Бахталовський викладав не тільки основи шкільної науки, а й твори літератури, завдяки чому Богдан уже в дитинстві знав напам'ять багато віршів Тараса Шевченка, читав «Марусю» Г.Квітки-Основ'яненка.
Коли Богдана Лепкого віддали шестилітнім хлопцем до бережанської так званої «нормальної»школи з польською мовою навчання (відразу до другого класу), батьки перебралися з «цивілізованого» Крогульця до глухого Поручина. Перебування у Поручині, знайомство з простими людьми, їхнім життям, піснями навіяло йому вірші «На святий вечір», «У великодний тиждень», пісенні ремінісценції з циклу «На позиченій скрипці», про що згодом писав сам письменник, а також сюжети оповідань «Іван Медвідь», «Нездала п'ятка»та інші.
Після закінчення гімназії Б. Лепкий вступив до Академії мистецтв у Відні, однак не був задоволений фахом і згодом перейшов до Львівського університету. Близькими друзями Б. Лепкого були О. Маковей, І. Копач, О. Макарушка. На ці роки припадає активна літературна діяльність Б. Лепкого: він пише поезії, оповідання, перекладає, виступає з доповідями на засіданнях студентського товариства «Ватра».
3 1895 р. його твори починають дедалі частіше з'являтися на сторінках «Діла», «Буковини» та інших періодичних видань.
Після закінчення Львівського університету (1895) - знову Бережани, гімназія, де Б.Лепкий стає вчителем української та німецької мов і літератур.
На початку 1899 р. у Кракові в Ягеллонському університеті було відкрито лекторат української мови та літератури і Б. Лепкого було запрошено викладати ці предмети. І от восени 1899 р. він переїжджає сюди з молодою дружиною Олесею. З Краковом відтепер зв'язано майже все творче життя письменника.
Незабаром помешкання Лепких стає своєрідним українським культурним осередком, в якому гостюють по дорозі в Італію Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, фольклорист Федір Вовк та ін.
Восени 1915 р. Лепкого мобілізували. Письменник на фронт не потрапив, оскільки друзі подбали про його призначення для культурно-освітньої роботи в табір для військовополонених.
Незабаром Б. Лепкий опинився в Німеччині. Деякий час він перебував у містечку Раштатті, а потім, у 1916 p., перебрався до Вецлара, де опинився на роботі в таборі. У 1917 р. поет через Відень і Львів добирається до Бережан, відвідує Жуків, однак знову повертається до Вецлара, а згодом (у 1920 р.) перебирається до Берліна, де займається літературною працею, стає співробітником видавництва «Українське слово», видає бібліотеку творів української класики та сучасної літератури.
Події війни знайшли відображення у багатьох поетичних і прозових творах Б. Лепкого. Передусім у великій поемі «Буря», з якої, на жаль, лишилися тільки фрагменти, а також в оповіданнях і нарисах «Вечір», «Дзвони», «Душа», «Свої» та ін.
У 1925 р. Б. Лепкий повернувся до Кракова, де став професором Ягеллонського університету. Знову розгорнулася його творча праця та видавнича діяльність. Після окупації Польщі фашистською Німеччиною становище письменника стало особливо важким: він втратив посаду в Краківському університеті.
Помер Б. Лепкий 21 липня 1941р., похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі. У 1972 р. на могилі письменника було встановлено барельєф, а його ім'ям названо одну з вулиць міста. На жаль, вулиця тепер перейменована: до замовчування творчості письменника протягом десятиліть додалося стирання пам'яті про нього.
Але створеного Б. Лепким забуття поглинути не може. Він усе життя і весь талант присвятив своєму народові, збагаченню його культури, літератури. Вражає  універсалізм, багатогранність його творчих інтересів, чим він близький до І. Франка. І, мабуть, можна погодитися з думкою дослідників життя письменника, що коли стихією творчої натури І.Франка була боротьба, то стихією Б. Лепкого була естетична насолода від процесу творення.

Широкому загалу України відома пісня «Чуєш, брате мій». Написана вона на слова поета Б.Лепкого. У цьому вірші лише кілька строф. Та яка гама переживань міститься у такому маленькому творі! Відліт журавлів на зимівлю в чужі краї є яскравим поетичним символом. Тяжка подорож польоту над морем нагадує про поневіряння сотень тисяч західних українців, які вік тому змушені були залишити рідну землю в пошуках кращої долі за океаном. Відліт птахів осінньої пори може також сприйматися як прощання з теплою порою року, кращим періодом життя.
Елегійний настрій у поезії Б. Лепкого не містить трагічних нот. Він просвітлений. Це своєрідна гонитва за незнаною чи навіть недосяжною красою життя.
Ціла низка творів поета за своїм змістом набула всеукраїнського і світового звучання. Він роздумує над постаттю великого Тараса Шевченка, запевняє, що того не забудуть не лише реальні люди, але й безсмертні герої творів. Богдан Лепкий присвячує цикл поезій видатним діячам української літератури та культури: Івану Франку, Павлу Грабовському, Миколі Лисенку, Соломії Крушельницькій та іншим.
Основні поетичні твори Б. Лепкий написав на початку XX століття. Водночас, він виступає й у жанрі прози. Більшість оповідань стосується селянського життя. Його герої живуть патріархальним укладом.
Серед повістей і романів вирізняється трилогія, пов'язана з образом такої неоднозначної історичної фігури як гетьман Мазепа. Письменник змальовує цього керівника України з певною симпатією. Детально і переконливо пояснює, чому гетьман вимушений був вийти з-під влади російського царя і стати на бік шведів. Петро І повів наступ на козацькі привілеї, а російські можновладці й солдати поводили себе в Україні як окупанти.
Багато зробив Б. Лепкий і для ознайомлення зарубіжного читача з кращими творами давньоруської та української літератури. Зокрема, він перекладав польською мовою «Слово о полку Ігоревім».
Після довгого і несправедливого замовчування Богдан Лепкий повертається в Україну.