Славко Барановський з Вербасу свій будинок перетворив у музей, в якому зберігається чимало старовинних речей. Нині в колекції Славка Барановського є чимало експонатів, більшості з яких понад 100 років. Кожний предмет у цьому незвичайному музеї має свою історію, яку Славко пам'ятає і розповідає всім, хто відвідає музей.
Серед речей почесне місце займають старовинні предмети побуту, які наші предки принесли при переселенні з України в Боснію. Ця частина колекції відображає частину нашої історії, життя і побуту наших предків. Саме ця частина колекції є найбільш дорогою серцю колекціонера Славка Барановського. На почесному місці знаходиться преслиця (їй понад 120 років), яку родина Цап при переселенні до Боснії привезла з України. Також тут знаходяться глиняні горщики, в яких наші предки варили їжу, зберігали молоко, сир, та масляничка, з допомогою якої робили масло. Тут можна побачити такі предмети побуту, як стара вага і метр, гасові лампи та інші. Цінною для Славка є шкільна дошка, на якій колись писали завдання учні. Одною з цих шкільних дошок користувався Славків брат далекого 1945 року.
Одну частину колекції становлять старовинні годинники, частину яких господарі отримали в подарунок, деякі з них отримали від родичів, а дещо і купили. Одному з годинників понад 100 років, але він і по сьогоднішній день працює. На видному місці стоїть друкарська машинка, якій близько 100 років, а на якій друкує Славків онук.
Другу частину експонатів становлять предмети з України. Тут є українські народні інструменти, вишивки та інші предмети. А Славко з гордістю показує образ Пречистої Діви Марії та гімн села Бариш, що знаходиться на Бучаччині в Україні. В цьому селі в 1898 році народився батько Славка Барановського, який у віці семи років разом з батьками переселився до Боснії. Славко у 2006 році побував у рідному селі, де народилися і жили його прадід, дід та батько, і там сільський голова подарував йому ці цінні речі. Також з рідного села Славко привіз і каміння, яке зберігає на подвір'ї.
Експонати розміщені в трьох кімнатах. В одній з них розміщені старовинні різьблені меблі, яким також близько 100 років. У цій кімнаті зберігаються сімейні реліквії, портрети рідних та членів родини і численні фотографії. Серед реліквій і книга, написана батьковим братом, Славковим стриєм, життєва історія якого дуже драматична. Він повернувся в Україну, де як освічена людина, інженер попав під сталінську репресію, був засланий в Сибір, але зміг вижити і повернутися в Югославію.
Серед експонатів також знаходиться і старовинний грамофон і грампластинки, які можна слухати. Тут є і радіо, якому теж багато років, але воно працює. Також в колекції знаходиться чимало фотоапаратів, з допомогою одного з них фотографській справі навчалася Стефанія Барановська. Було це далеких 1964-65 років, коли Стефанія була ученицею фотографа Михайла Комбіля.
Велика частина предметів знаходиться в підсобному приміщенні, яке Славко планує в найближчий час перетворити також в частину музею.Тут знову ж таки можна побачити предмети побуту та знаряддя обробки землі, сільськогосподарський реманент та багато іншого з життя наших предків з Боснії. Тут знаходяться жорна, дерев'яне рало, знаряддя, призначені для лущення кукурудзи, дерев'яна колиска і багато-багато інших старовинних предметів.
Характерним для всіх цих експонатів є те, що всі вони і до сьогоднішнього дня знаходяться в дії. Дбайливий господар власноруч відремонтував усі ті, що були несправними. Славко каже, що кожний предмет його колекції має душу, бо люди колись старалися виробляти предмети, щоб були практичними, міцними і гарними на вигляд. Славко з пошаною ставиться до всього старовинного як до частини нашого минулого, нашої історії, і каже, що йому дуже прикро, коли люди не шанують старовинних речей. Він розказує, що старовинні предмети його цікавили з молодих літ. Так і почав збирати старовинні речі.
Славко Барановський з Вербасу любить зберігати від забуття не тільки старовинні речі, а і звичаї і традиції. Музей такого типу - це «живе» місце, де можна досить практичним способом показати стародавні обряди та звичаї. І неодноразово саме тут були зняті телерепортажі про наші українські звичаї та традиції. А щоб ці звичаї і традиції були повністю представлені, господиня цього дому Стефанія Барановська завжди готує українські народні страви: пироги і тертюхи.
Важко перечислити всі експонати цієї незвичайної збірки, які становлять невід'ємну частину нашої історії, відображають і розповідають про різні періоди нашого минулого. Справжню картину можна створити тільки відвідавши цей незвичайний музей.
