1 грудня 2011 року виповнюється 20-та річниця з дня проведення Всеукраїнського референдуму, на якому український народ переконливою більшістю голосів підтримав Акт проголошення незалежності України і, по суті, легітимізував утвердження України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
Численні заклики політиків, державних і громадських діячів, науковців щодо широкого відзначення річниці з дня проведення першого загальнодержавного референдуму, які лунали впродовж років незалежності України, донині не мали суттєвого успіху.
Якщо День Конституції, який відзначається 28 червня кожного року, можна вважати святом національного правотворення, утвердження демократії та верховенства права, 24 серпня - святом Незалежності України, то 1 грудня має повне право утвердитися як свято єдності Українського народу та легітимізації національної державності.
Двадцять років тому українці довели, що ми єдина і неділима нація, що ми хочемо будувати власну незалежну демократичну країну.
Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року було сприйнято народом однозначно. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу - Акт проголошення незалежності України.
24 серпня 1991 року наша держава офіційно отримала назву - Україна, що відповідає історичній традиції. Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує суверенних держав. 4 вересня 1991 року над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо-жовтий український прапор.
Однак прийнятий Акт не був наділений відповідною юридичною силою, тому Україна залишалася невизнаною державою світу. Ситуацію потрібно було змінювати у такий юридичний спосіб, який би не викликав жодних сумнівів у світової спільноти щодо легітимізації проголошення незалежності України та сприяв визнанню міжнародної правосуб’єктності нашої держави. З цією метою було вирішено провести Всеукраїнський референдум, оскільки саме ця форма безпосередньої демократії була найпоширенішою у світі щодо легітимізації незалежності держав.
Верховна Рада УРСР на підставі Закону Української РСР «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» вирішила провести 1 грудня 1991 року республіканський референдум. На Всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти «Так, підтверджую», або «Ні, не підтверджую» на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?».
Всього у референдумі взяло участь 84,18% українських громадян. Із них позитивно відповіли 90,92% виборців.
До 1 грудня 1991 року формально незалежну Україну не визнала жодна держава. 2 грудня 1991 року незалежність України була визнана Польщею та Канадою, а пізніше - всією світовою спільнотою. Протягом тільки грудня 1991 року вона була визнана понад 40 державами світу, а до 31 січня 1992 року Україну як суверенну незалежну державу визнали понад 100 країн світу.
Всеукраїнський референдум перекреслив рішення березневого референдуму про збереження СРСР, його підсумки створили правову основу для перетворення декларованої незалежності в реальну.
Очевидно, що підготовка та проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року стало визначальним кроком в утвердженні Української держави.
I референдум 1991 pоку, і президентські вибори підтвердили бажання переважної більшості громадян України жити внезалежній демократичній державі,самостійно вирішувати внутрішні політичні й економічні проблеми.
Вікова мрія українського народу про незалежність знайшла політичне оформлення.

Молода держава стала будувати відносини з іншими державамина основі взаємної поваги суверенітету, незалежності і територіальної цілісності, невтручання в їхні внутрішні справи, розвитку всебічних політичних, економічних і культурних зв'язків.