Михайло Стельмах - один із видатних художників слова, поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист.
Народився 24 травня 1912 року в с. Дяківці Літинського району на Вінниччині, в родині селянина. Тут, серед мальовничої природи Прибужжя, в рідному селі минали його дитячі і юнацькі роки, тут відкрилася йому поетична краса природи, таємниці людського життя, тут почав він ходити в школу, жадібно вбирати премудрості наук... Мати його, Ганна, добра, ласкава і невтомна трудівниця, перша пробудила в дитячому серденьку любов до навколишньої природи. Про все це потім, через багато років, чудово розповість письменник Михайло Стельмах у своїх автобіографічних поемах-повістях «Гуси-лебеді летять» та «Щедрий вечір».
Після успішного закінчення у 1933 році Вінницького педагогічного інституту М. Стельмах учителював у школах рідного Поділля, Київщини. Серед перших опублікованих поетичних творів сільського учителя вірші «В рідних місцях» та «Весняне» (1938). У 1940 році Стельмаха прийняли до Спілки письменників України, а у 1941 році вийшла у світ його перша збірка поезій «Добрий ранок», редактором якої був А. Малишко.
Війна застала М. Стельмаха в Білорусії, під Полоцьком, де він служив рядовим артилеристом-зв’язківцем.
У роки війни М. Стельмах видав кілька збірок поезій. У 1944 році в Уфі з’явилася перша збірка оповідань Михайла Стельмаха - «Березовий сік». У післявоєнні роки письменник плідно працював у різних жанрах літератури - він писав вірші і романи, п’єси і кіносценарії, повісті і статті. У 1949 році вийшов перший великий роман М. Стельмаха - «На нашій землі». У 1951 році він видав другу книгу цього роману - «Великі перелоги». Об’єднавши в один твір обидві частини, письменник дав назву романові - «Велика рідня» (1951). За цей роман у тому ж 1951 році Михайло Стельмах був удостоєний звання лауреата Державної премії, а за роман «Чотири броди» в 1980 році - Державної премії імені Т. Шевченка.
У післявоєнні роки письменник видав кілька збірок поетичних творів. В основі багатьох поезій Стельмаха для дітей лежать народні казки, вигадки, дотепні небилиці. Серед збірок віршів для дітей можна назвати такі: «У сестрички дві косички», «Весна-весняночка», «В їжаковім вітряку», «Колосок до колоска», «Як журавель збирав щавель», «Маленька Оленка» тощо.



У 1952 році вийшла з друку його повість «Над Черемошем», а згодом - вже згадувані «Гуси-лебеді летять» (1964) та «Щедрий вечір» (1967). Михайло Стельмах написав такі романи: «Кров людська - не водиця» (1957), «Хліб і сіль» (1959), «Правда і кривда» (1961), «Дума про тебе» (1969), «Чотири броди» (1961-1974).
Про особливу увагу М. Стельмаха до фольклорного матеріалу свідчать назви його творів: «Кров людська - не водиця», «Щедрий вечір», «Правда і кривда», «Дума про тебе», що мають безпосередній зв’язок з народними поетичними традиціями. Народні пісні, прислів’я, вірування, приказки, афоризми, дотепні вислови, колядки, щедрівки - це своєрідні витоки романів, що збагачують поетику творів Стельмаха, увиразнюють його психологію. Так, у трилогії «Хліб і сіль», «Велика рідня», «Кров людська - не водиця» письменник використав близько сотні народних пісень.
У 1978 році письменника було обрано дійсним членом Академії наук України. Він був науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.
Помер Михайло Панасович Стельмах 27 вересня 1983 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.