Українські класики по-сербськи Шевченко, Франко, Довженко

  У цьому 2006 році видано три книжки сербською мовою українських літературних класиків. Кожний з цих класиків – письменник, але поодинокий є теж художником, науковцем та режисером. Твори Шевченка і Довженка опублікував Союз русинів та українців Сербії, а збірник про Франка і його відносини зі сербами надрукувало Сербсько-українське товариство з Нового Саду. Фінансову допомогу для друкування книжок Шевченка і Довженка надало Міністерство закордонних справ України, а для творів Франка – Виконавча Рада Обласної Ради Воєводини.
“Кобзар” Тараса Шевченка за вибором, редакцією і вступним словом проф. др Людмили Попович – це на сьогодні найкраще видання творчості Тараса Шевченка сербською мовою. У склад цього видання входять переклади Л. Симовича, Л. Хайдуковича, Д. Максимович, М. Сибиновича, Й. Хрвачанин та С. Сластикова. Дуже інструктивне вступне слово “Поет розп’ятий на тілі свого народу” Людмили Попович є синтезом на основі найновіших пізнань українського літературознавства (Грабович, Забужко, Прицяк, Рудницький, Фізер, Шевельов). Про Шевченка літературознавство майже все сказало, від життя до вивчення структур та їхньої ролі в національному житті. На мою думку, Шевченка слід студіювати з точки зору історично-типологічних аналогій, скажім: Шевченко і Волт Вітмен, Шевченко і Нєґош, щоб описати неповторний внесок Шевченка і української літератури до світової скарбниці.
Збірник “Іван Франко і Серби” має зовсім інше значення. Він означає слов’янський і світовий масштаб творчості Франка. Іван Франко поважав усі слов’янські народи як рівноправні, він не стояв на позиціях панславізму і знав, що славістики не маємо, як також вона не є компаративною. Франкознавство ще не вирішило питання індивідуальної поетики Івана Франка, не визначило його внесок до модернізму. А Франко є письменником високого психологічного реалізму, подібно до Толстого і Достоєвського, тільки що він його перемістив з дворянства до сільського і дрібногромадянського оточення, а це значить, що Франко на розпаді високого психологічного реалізму, а другою ногою у модернізмі. Як останній екциклопедист у європейському світі, він приклад, що не є плідним вибір між барбарогенієм як Шевченко і поетом доктусом як Франко. Один і другий мають підсвідомість, тільки вона у поета доктуса складніша. Результат вирішує спір.
До збірника про Франка і сербів свій вклад внесли науковці України і Сербії: Б. Косанович, І. Денисюк, Т. Салига, Ю. Тамаш, І. Ющук, Д. Берич, Я. Рамач, М. Косанович, М. Ільницький, В. Ярмак, В. Івашків, Є. Кулеба, Д. Латяк, Л. Білоус, Л. Хайдукович, Л. Бондар, М. Цап, Я. Мельник та М. Гольберг.
Вибір текстів про життя і творчість Олександра Довженка зроблений з нагоди святкування 15 років незалежності України і 50 років від дня смерті письменника. На мою думку, якби хтось хотів цим виданням преставити Довженка як письменника, то вибір був би інакший, але ця книжка хотіла показати Довженка як світового режисера, громадського діяча і моральну людину, тому вона має сенс. “Україна в огні” – це сценарій Довженка, не втілений внаслідок заборони Сталіна і Хрущова, але він є документом про творчий та моральний дигнітет О. Довженка, і не тільки Довженка, але всієї України і українського народу, який збереже власну ідентичність: хто ми, які ми і чому ми. В процесі підготовки до друку цього видання участь брали проф. др Людмила Попович та перекладачі Янко Сабадош, студенти Людмили Попович – Мілена Іванович, Здравка Дрляча, Душка Здравкович, Івана Матич, Єлена Міялкович, Єлена Павлов та Еміна Сімич.
Вкінці слід коротко сказати, що твори трьох класиків опубліковані у 2006 році і це гарний результат Посольства України в Білгороді, а також української діаспори в Сербії. З моєї точки зору, як письменника і літературознавця, не тільки Шевченко, Франко і Довженко, але вся українська література потребують доброго вибору з творчості, щоб знати, що краще, а що менш добре, а також знання світової літератури для історично-типологічних студій українських письменників, щоб описати джерельність української традиції і її внесок до світової скарбниці.