Зорана Арунович – студентка кафедри україністики Білгородського університету, одна з десяти найкращих спортсменів Сербії 2006 року

Зорана Арунович – студентка кафедри україністики філологічного факультету Білгородського університету, одна з десяти найкращих спортсменів Сербії 2006 року.
Стрільбою Зорана займається з 2002 року, з травня 2004 року член стрілецького клубу “Червона зірка”, у цьому ж 2004 році член збірної команди. На чемпіонаті Європи 2004 року в Угорщині, що було першим змаганням, у якому виступила за збірну команду, зайняла одинадцяте місце “поодиночно” і друге місце “командно”. У січні 2005 року зайняла третє місце, тобто завоювала бронзову медаль “поодиночно” у найбільшому світовому  турнірі у Мюнхені. Успішним був для неї 2006 рік. На чемпіонаті Європи у Москві 2006 року завоювала золоту медаль “поодиночно” і золоту медаль “командно”. На  чемпіонаті світу в Загребі, в липні 2006 року, зайняла перше місце “поодиночно” і третє “командно”. На Балканському чемпіонаті у Білгороді 2006 року зайняла перше місце “командно” і друге “поодиночно”. Це перелік найбільш важливих змагань. Багаторазова чемпіонка Сербії і Чорногорії у дисциплінах пневматичний і малокаліберний пістолет, юніорська і сеньйорська чемпіонка. Неодноразово здобула державні рекорди “поодиночно” і у складі команди.
Зі Зораною Арунович ми зустрілися на кафедрі україністики у Білгороді. Ця усміхнена привітна дівчина відразу починає розмову. На запитання, звідки в неї любов до такого виду спорту як стрільба, Зорана каже,  що в дитинстві її, як і інших дітей, приваблювали різні види спорту, але ні одним з них вона не почала займатися серйозно. Коли вступила 2001 року в 15-ту Білгородську гімназію, то записалася в секцію стрільби.
– Моя старша сестра Єлена займалася стрільбою і я також почала займатися цим видом спорту. В травні 2004 року я перейшла в клуб “Червона зірка”, в якому займаюся до сьогодні. Спочатку не йшло все так гладко й успішно, але з часом перемогла наполегливість. Стрільба цікава для спокійних людей, а я в дитинстві була жвавою і емоційною особою. Нелегко кілька годин поспіль вгамовувати свої емоції та виконувати одноманітну роботу – влучати в певну ціль. Коли почала їздити на змагання, то метою стала перемога. Ніколи не їхала на змагання з думкою “як буде, так буде”. Намагалася досягнути досконалості. Тренування тривають по три години в день, працювати потрібно на повну силу. Дуже важливою є фізична підготовка.
Найбільшу підтримку і допомогу надають Зорані тренер, рідні і друзі.
– За здобуті результати в стрільбі найбільш заслужений мій тренер Іван Квасневскі, а також моя сестра Єлена. Вона завжди була поряд, підтримувала мене в нелегких моментах і допомагала. Багато допомагає Ясна Шекаріч, з якою я і моя сестра в одній команді. Мама часто вболіває за нас із сестрою на змаганнях. Найважче їй, коли ми змагаємося одночасно, тому що старається не пропустити ні одного моменту.
Незважаючи на численні змагання, Зорана успішно навчається на другому курсі кафедри україністики філологічного факультету Білгородського університету. Зорана каже, що українські стрільці на чемпіонатах завжди досягають високих результатів. Часто на змаганнях зустрічалася з українкою Оленою Костевич, олімпійською чемпіонкою у кульовій стрільбі з пневматичного пістолета на Олімпійських іграх 2004 року.
– Щоб спілкуватися з українськими стрільцями, я почала вивчати українську мову. Також два рази була на змаганнях в Україні, в місті Львові.  Мені там сподобалось, і це також було однією з причин, що я вирішила вивчати українську мову. Спочатку роздумувала, чи це правильне рішення. Але коли почала студіювати, то побачила, що українська мова близька мені. Навчання йде добре, подобається мені. Цього року трохи важче, ніж на першому курсі.
Викладач кафедри україністики, лектор Юлія Білоног каже, що Зорана  надзвичайно старанна студентка, завжди підготовлена до занять. Любить писати і говорити українською мовою. Зорана є прикладом для студентів як молодших, так і старших курсів. До розмови приєднується і однокурсниця Данка Савчич, зазначивши, що Зорана є доброю студенткою і добрим другом. Встигає осягнути добрі результати як в спорті, так і на факультеті. Є однією з найкращих студентів.
Ділячись планами на майбутнє, Зорана каже, що головною ціллю для неї є участь в Олімпіаді 2008 року, до якої залишився рік часу. А що стосується вивчення української мови, має бажання протягом двох років жити в Україні. В такий спосіб вдосконалила би українську мову. В майбутньому бачить себе лектором або професором української мови.
Нам залишається лише побажати Зорані успіхів!