Виповнилося чотири роки від дня смерті о. Стефана Пітки – видатного священика, громадського діяча, Людини з великої букви, духовного наставника української діаспори, патріота свого народу

Народився о. Стефан Пітка у с. Дабрак, Хорвачани у Боснії, 28 лютого 1934 року в сім’ї Володимира і Софії (дів. Пакушевська). Дитинство і молоді роки провів у Боснії. Початкову школу закінчив у с. Поточани в Боснії, а пізніше навчався у середній школі в м. Боснійська Градішка. Закінчивши гімназію в Білгороді, молодий хлопчина подався на заробітки. Kоли відвідував рідне село, то згуртовував і очолював молодь. У покиненій кузні, засукавши рукави, разом з іншими ентузіастами впорядкував її і організував “музики”.

Це був теплий куток для гуртування української молоді. Хорвачанська кузня стала своєрідною легендою – це було скромне продовження довоєнної діяльності “Просвіти”.
Після проходження військової служби вирішив визначити свій життєвий шлях. Вступив до гімназії, а згодом і на богословські студії у Загребі, які успішно закінчив. На празник св. Іллі, 2 серпня 1964 року, в рідних Хорвачанах владика Крижевський Кир Гавриїл Букатко висвятив його на священика.
Року 1965 о. Стефан прибув до Інджії з нелегким завданням заснувати українську греко-католицьку парафію і побудувати церкву. Багато труднощів було усунено зусиллями о. Стефана при побудові церкви в Інджії.
У цей період о. Стефан і владика Гавриїл закупили приміщення від французьких монахів у Білгороді, пристосовуючи його для богослужінь для греко-католицької громади Білгороду. Першим священиком там служив о. Олександр Біляк.
У 1967 році о. Стефан відбув у Чікаґо, США, на парафію св. Володимира і Ольги. В листопаді 1967 року брав участь у Першому Світовому Конгресі Українців у Нью-Йорку, бувши єдиним представником із тодішнього східного блоку Європи. Короткий час був священиком в українських греко-католицьких парафіях у Канаді. В цей час збирав добровільні пожертвування на побудову церкви в Інджії. Після виконання своїх душпастирських обов’язків о. Стефан повернувся до Інджії, де служив парохом, а в липні 1973 року перейшов на парафію до Сремської Мітровиці, де виконував служіння пароха греко-католицької церкви Вознесіння Господнього.
У періоді з 1979 до 1982 років був отцем-настоятелем катедрального храму Покрову Пресвятої Богородиці та св. Апостола Андрія Первозванного у Мюнхені в Німеччині, де доклав чималих зусиль при розбудові катедрального храму і Апостольського Екзархату для українців у Німеччині й Скандинавії.
Після виконання священичих обов’язків у Німеччині повернувся до парафії у Сремську Мітровицю, у якій служив до останніх днів свого життя. Активно брав участь у діяльності в той час ансамблю “Коломийка” в Сремській Мітровиці, який пізніше переріс у Товариство плекання української культури. Також був одним із засновників Товариства української мови, літератури і культури “Просвіта”, беручи на себе різні обов’язки, активно залучуючи молодих людей і приділяючи велике значення роботі з дітьми і молоддю.
Організовував і очолював Літні школи україністики. Навчав дітей на уроках катехизму і завжди мав велике розуміння до потреб молоді, а й до людей взагалі. Організовував паломництва по святих місцях в Україні, був одним із організаторів поїздки молоді в Україну під назвою “Слідами предків”. Запрошував на гастролі мистецькі товариства з України. Безмежну вдячність висловили о. Стефану діти з України, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і які завдяки його старанням мали змогу покращити своє здоров’я у Воєводині. Багато зусиль було докладено з його сторони щодо організування і оформлення Національної ради української національної меншини у Сербії і Чорногорії.
Отець Стефан Пітка відійшов до Господа по вічну нагороду 8 червня 2003 року.

 Вічна йому пам’ять!