Місто Рума, яке знаходиться в центральній частині Срему, на південному підніжжі Фрушкої Гори, є культурним і промисловим центром. Рума розташована неподалік таких визначних центрів, як Білгород, Новий Сад, Сремська Мітровиця і Шабац.
Історичні відомості про поселення Рума, яке пізніше переросло в місто, сягають сивої давнини. Але в Руму нас привело не її історичне минуле, а зацікавленість, чи проживають у Румі українці. З різних джерел відомо, що в Руму і її околиці після Другої світової війни доселилося чимало українських сімей. За останнім переписом населення, який проведено у 2002 р., число жителів Руми становить 32 тис. 229 осіб. За національною приналежністю найбільше жителів становлять серби. У Румі проживають також члени різних національних меншин. Серед них найчисленнішими є хорватська, угорська і німецька національні меншини. Про членів української національної меншини достовірних даних немає. Це означає, що під час останнього перепису українці у Румі визначилися, як члени інших національностей, промовчали про свою національну приналежність або, можливо, число українців було таким малим, що ці дані вважаються неважливими і не згадуються.

Перші переселення українців з Боснії до Срему відбулися ще перед Другою світовою війною. Українські сім’ї в основному доселювалися на так звані “салаші” (хутори), де знаходили роботу. Вже пізніше зі “салашів” переселялися у ближчі села і міста. Переважна частина доселилася у Сремську Мітровицю, там вже існувала греко-католицька парафія, що було важливим чинником. У Руму в післявоєнний період доселилися родини Писанюків, Хрeникoвих, Лепких, Дем’янчуків, Петруш, Цірка та ін.
У 90-х рр. у Руму доселюються українки, які вийшли заміж за місцевих жителів. Наша співрозмовниця Таня родом зі Запоріжжя. Уже близько чотирнадцять років проживає у Румі. Зв’язок з Україною підтримує. Про життя українців з інших осередків дізнається в основному з українських телепередач. Таня розказує, що в Румі живе декілька українок, але зв’язків між собою вони не підтримують. Наскільки відомо, в Румі ніколи не було організованого українського культурного життя. Українці колись підтримували тісні зв’язки одні з другими. Їхні нащадки в основному українською мовою не розмовляють і слабо підтримують зв’язки між собою. Підтримуються тільки родинні зв’язки. Причиною відсутності організованого українського культурного життя напевно є те, що українських сімей у Румі мало, а, можливо, і відсутність греко-католицької парафії, яка в діаспорі завжди збирає і об’єднує українців.