Громада українців в столиці Македонії (Здружение на Украинците во Република Македонија „Лесја Украинка“) не дарма носить ім’я легендарної української поетеси. Лише за декілька років свого існування товариство зуміло налагодити різноманітну культурну діяльність, спрямовану як на згуртування українців Скоп’я задля спільної громадської діяльності, так і на поширення українознавства в столиці та в цілому в Республіці Македонії.
Товариство офіційно існує з 18 лютого 2003 р., коли відбулись його засновницькі збори. Організація гуртування українців Македонії тривала багато років, а можливо і десятиріч, та запроваджувалась деякими активістами, з яких відомо ім’я Онуфрія Пилиповича Чорного, який і став першим головою організації. До заснування громади, колискою українського культурного життя в Македонії та ініціатором культурно-економічних зв’язків з Україною було Товариство македонсько-української дружби та співпраці, а про деякі ініціативи культурницького типу піклувалось і об’єднання вихідців з країн колишнього СРСР «Чайка».
Треба зауважити, що реєстрація Товариства ім. Л. Українки відбулась без бюрократичних проблем і перепон, що свідчить, як про добре відношення македонського народу і його урядових органів до українців, так і про певну демократичність македонського суспільства.
В статуті Громади зазначено, що серед основних цілей її діяльності є поширення та збереження української мови, культури і традицій, співпраця з українськими організаціями в світі, поширення дружби з іншими етнічними громадами. На сьогодні товариство нараховує приблизно 50 членів, серед яких 20 є постійно активними. Посаду голови товариства сьогодні займає македонець українського «білогвардійського» походження, Іван Сидоренко.
Серед основних ініціатив громади – публікація статей історичного і культурницького плану, завдяки яким в Македонії поширюються знання про українську сучасність та минуле. Такі статті виходили в македонських виданнях як «Современост», «Стремеж», «Акт», «Македонско дело», тощо. В відповідних журналах друкуються переклади українських письменників і поетів. Для поширення інформації про Україну і українців використовуються теле- і радіопрограми. Серед найважливіших прагнень громади – сприяння створенню українського культурно-інформаційного центру в Македонії та відповідної македонської організації в Україні. Громада також працює над організацією вивчання української мови в Македонії, навіть на університетському рівні, та на сприянні вивчанню македонської в Україні.
Громада є безпосереднім видавцем перекладів українських творів. Завдяки фінансуванню з боку Уряду України в 2006 р. був виданий переклад твору Т.Г.Шевченка «Назар Стодоля», збірка перекладів поем Л.Українки «Бояриня», а також збірка поезій Віри Чорний-Мешкова (секретар Громади) «Київські епіграми». З нагоди 160-річчя створення Кирило-Мефодіївського братства, українською та македонською мовами було видано брошуру з науковими творами Н.Наумової та В.Чорний-Мешкова. За ініціативою членів громади налагоджуються та зміцнюються зв’язки між спілками письменників Македонії й України. Так, в 2003 р. організаторами фестивалю «Струзькі вечори поезії» було видано переклади творів І.Драча і П.Мовчана. Також перекладаються (або вже перекладені) для друку твори Г.Сковороди, І.Франка, В.Винниченка, П.Загребельного, О.Субтильного та інших авторів. Є запланованим і видання українських народних казок, вже перекладених македонською, та відповідне видання перекладів македонських казок в Україні. Взаємні видання, метою яких є розвиток літературних зв’язків між двома країнами, взагалі являються одним з пріоритетних завдань громади, втілення якого, однак, часто спотикаються об незацікавленість української сторони щодо публікування македонських творів.
Громадою організується урочисте відзначення важливих українських свят – днів Незалежності, Соборності, Конституції, Прапора. Підтримується традиція відзначення Шевченківських днів. Під час одного з шевченківських свят, завдяки членам громади, учнями і студентами столиці було поставлено «Назара Стодолю». Запроваджуються тематичні виставки про трагедію голодомору – при цій нагоді, за ініціативою громади в православному македонському храмі замовляється панахида. Громада також звертається до міського уряду столиці з метою відкриття вулиці Л.Українки та пам’ятника Т.Шевченку. В запровадженні цих і інших ініціатив громада отримує значну допомогу з боку Посольства України.
Серед пріоритетів громади необхідно згадати співпрацю з Македонською Академією Наук і Мистецтв (МАНМ). Представники МАНМ – серед яких академіки Б.Ристовски, Ц.Грозданов, Г.Тодоровски та інші – багаторазово брали участь в урочистостях організованих українськими колами, а безпосередньо МАНМ надавала допомогу організаційного типу. Громада активно сприяє розвитку відносин між Академіями Наук України та Македонії. Треба також додати, що в програмі МАНМ присутні і українознавчі ініціативи, серед яких переклад і публікація «Кобзаря» Т.Г.Шевченка.
Між членів громади є й своя,  хоча й нечисленна  плеяда митців. Йдеться про поетесу, перекладача та мовознавця В.Чорний-Мешкову, українського походження. Йдеться й про художника та фотографа Александра Сашу Ткаленко, нащадка білогвардійських українських переселенців. Треба також згадати відому македонську публіцистику, педагога й письменницю російсько-українського білогвардійського походження – Тамару Арсовську.
Громада, звісно, зустрічається з різного типу проблемами, серед яких – недостача молодих активістів, брак фінансування, відсутність приміщення. Крім того, І.Сидоренко зазначає, що основу громади складають представники третього-четвертого покоління українців Македонії, якими на сьогодні втрачено пов’язані з Батьківщиною спогади, забуто культуру і рідну мову. Тому, діяльність інформативно-культурного і громадського типу спрямована, насамперед, на те, щоб не дозволити македонським українцям остаточно втратити свій український корінь.
Здійснена громадою діяльність, можна стверджувати, викликає певний резонанс у македонському суспільстві, що є важливим і бажаним результатом. Хотілось би також вірити, що ці здобутки стануть для громади твердою основою для поширення нових українознавчих ініціатив. А ще є сподівання, що Україна звертатиме необхідну увагу на Громаду ім. Л. Українки в Республіці Македонія – як на одного з найважливіших представників української культури та іміджу на Балканах.