Српски
1
Дружні сайти
Національна рада української національної меншини в Сербії (засновник)
 
1
Уряд Республіки Сербії
 
1
2
Виконавча Рада АК Воєводини
 
1
Посольство України в Сербії
 
Товариство української мови, літератури і культури „Просвіта”
 
Українська Всесвітня Координаційна Рада (УВКР)
 

Світовий Конґрес Українців (СКУ)

 
Европейський Конґрес Українців (ЕКУ)
 
5 Kанал
 
duda
ДЕРЖАВА УКРАЇНА – ДІАСПОРА
 
TANJUG

Інформаційне національне агентство Сербії Танюг

ДУXOBHICTЬ - ЛITEPATУPA
ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ - БОГДАН ЛЕПКИЙ

Богдан Лепкий - український письменник який усе життя і весь талант присвятив своєму народові, збагаченню його культури, літератури. Дитиньство і юність цього письменника пройшли в Бережанах на Тернопільщині. За словами біографа Б.Лепкого саме мальовничі Бережани спричинилися до його літературної кар`єри.

Народився Богдан Лепкий у мальовничому селі  Крегулець, розташованому між містечками Гусятином і Копичинцями. Народився 9 листопада 1872 р. в родині сільського священика Сильвестра Лепкого. Богдана Лепкого віддали шестилітнім хлопцем до бережанської школи..Між Бережанами та Поручином минала юність Богдана-гімназиста, після “нормальної” школи Б. Лепкий вступив до гімназії в Бережанах. Перебування у Поручині, знайомство з людьми, їхнім життям, піснями навіяло йому вірші “На святий вечір”, “У великодний тиждень”, пісенні ремінісценції з циклу “На позиченій скрипці”, про що згодом писав сам письменник, а також сюжети оповідань “Іван Медвідь”, “Нездала п'ятка”

та інші. Зенон Кузеля, біограф Б. Лепкого, називає Бережани студентськими Афінами, які спричинилися до літературної кар'єри Лепкого. Ще в другому класі гімназії під впливом бабусиних оповідей написав поему про русалок, але сховав її під стріху, де вона й пропала. Згодом писав принагідно, на клаптиках паперу на полях книжок та зошитів, серйозно ж готувався стати художником, з цією метою брав уроки в художника Юліана Панкевича.
Після закінчення гімназії Б. Лепкий вступив у Відні до Академії мистецтв, але знайомство з Кирилом Студинським привело його на філософський факультет Віденського університету. Згодом Б. Лепкий переходить до Львівського університету. На ті роки припадає активна літературна діяльність Б. Лепкого: він пише поезії, оповідання, перекладає, виступає з доповідями на засіданнях студентського товариства “Ватра”. З 1895 p. його твори починають дедалі частіше з'являтися на сторінках “Діла”, “Буковини” та інших періодичних видань.
1891 p., коли Богдан закінчив гімназію його батьки пересилилися в село Жуків, де часто бував І.Франко.. Село було недалеко від Бережан, всього шість кілометрів. на той час, прогресивне село, до якого доходили культурні віяння: сюди приїздив театр, виступали сільські хори. У Жуків Богдан приїздив щороку на “ваканції”, тут він задумав або написав цілу низку віршів- цикл “Село” та оповідань “Мати”, “Кара”, “Небіжчик”. У Жукові молодий поет познайомився з І. Франком. Б. Лепкий написав нарис-спогад про Франка, сповнений глибокої поваги до свого славетного сучасника і вчителя.
Після закінчення Львівського університету (1895) — знову Бережани, гімназія, де Б. Лепкий стає вчителем української та німецької мов і літератур. Спробував письменник свої сили і в жанрі драматургії, написавши п'єсу “За хлібом”.
На початку 1899 р. у Кракові в Ягеллонському університеті було відкрито лекторат української мови і літератури і викладати ці предмети запрошено Б. Лепкого. В часи Б. Лепкого українська громада була тут доволі чисельною. Збиралися вечорами у читальні “Просвіта”, обговорювали новини літератури, співали, танцювали. Одна за одною виходять книжки його оповідань “З села” (1898), “Оповідання”, “Щаслива година” (1901), “В глухім куті” (1903), “По дорозі життя” (1905), “Кидаю слова” (1911); збірки віршів “Стрічки” (1901), “Листки падуть”, “Осінь” (1902), “На чужині” (1904), “З глибин душі” (1905), “Для ідеї” (1911), “З-над моря” (1913); літературознавчі дослідження “Василь Стефаник” (1903), “Начерк історії української літератури” (1904), “Маркіян Шашкевич” (1910), “Про життя великого поета Тараса Шевченка...” (1911); переклади польською мовою “Слова о полку Ігоревім” (1905; переклад цей, до речі, високо оцінив І. Франко) та збірки оповідань М. Коцюбинського “В путах шайтана” (1906)...
Його твори починають перекладати польською, російською, чеською, німецькою, угорською та сербською мовами. У1920р перебирається до Берліна, де займається літературною працею, стає співробітником видавництва “Українське слово”, видає бібліотеку творів української класики та сучасної літератури.Події війни знайшли відображення у багатьох поетичних і прозових творах Б. Лепкого. Передусім, у великій поемі “Буря”, з якої, на жаль, лишилися тільки фрагменти, а також у циклах “Intermezzo”, оповіданнях і нарисах “Вечір”, “Дзвони”, “Душа”, “Свої” та ін. У 1925 р. Б. Лепкий повертається до Кракова (при сприянні давнього приятеля, польського письменника Владислава Оркана), де стає професором Ягеллонського університету. Знову розгортається його творча праця та видавнича діяльність.
Після окупації Польщі фашистською Німеччиною становище письменника стало особливо важким: він втратив посаду в Краківському університеті. Помер письменник 21 липня 1941 p., похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі.

О.Стецюк, Використано матеріали
Українське слово. — Т. 1. — К., 1994
Довідник з Історії України

30 листoпад 2007 р.
Номер: 29
Рік: 3
1