“Надія, віра - причина для життя. Коли це зникне, в цій душі
все завмирає, зникає, та аж і тоді, коли тіло продовжує жити,
інші можуть сказати: “Тут, в цьому тілі, колись була людина”
(П. Коельо)

У рамках відзначення 75-ти років від часу великого Голодомору в Україні, пропам’ятні заходи організовано у багатьох наших осередках у Воєводині, Республіці Сербія.
У неділю, 2 грудня, у греко-католицькій церкві в Білгороді відслужено Службу Божу в пам’ять жертв Голодомору. Служив о. Владислав Варга.

Після Служби Божої було показано фільм “Голодомор-33” в організації Івана Пітки та з ангажуванням гостей, голови Національної ради української національної меншини Сербії Мирослава Калинюка, секретаря Мирослава Гочака. Перед повним залом співвітчизників та їхніх шанувальників із цієї нагоди сказано:
“Геноцид над українським народом 1932-33 років залишив біль трагічної долі в історії невинно вбитих людей, у власній країні, на порозі власних домівок. Тодішня влада сталінського режиму масово здійснювала репресії над українською інтелігенцією і духовністю, ліквідуючи еліту та сільські господарства. Терором голоду режим забирав усі урожаї землі, кожний колосок зерна, хліба. Дорослі й діти, виснажені голодом, мільйонами вмирали, деякі з них від немочі божеволіли і вдавалися до канібалізму.
На 34-й сесії Генерального Конгресу ЮНЕСКО підтримано Український проект резолюції про Голодомор, як національну трагедію Українського народу. На сторону Резолюції стало 36 країн Організації Об’єднаних Націй, серед яких: Сполучені Штати Америки, Росія, Австралія, Сербія та інші”.
Відхилім спокусу та спостерігаймо щоб нас холодний самолюбний світ не завів до темноти, не допустім, щоб були любленими, а самі щоб не любили. Нехай нас християнська любов мотивує, розширім свої серця й несебелюбно приймаймо і даруймо її іншим”.