(Урівок з інтервю Аркадія Дубнова, російського журналісти «Время новостей» з Президентом України Вітором Ющенком, записаного в Москві 22 лютого 2008 року)

– Чи зумів Путін переконати Вас, що вступ України в НАТО, незважаючи на відсутність національного консенсусу у Вашій країні з цього питання, може найсерйознішим чином ускладнити не тільки наші двосторонні відносини, але й усю ситуацію в Європі?
– Відповідь буде не короткою. У Росії мають знати, що формування доктрини національної безпеки – це суверенне право кожної країни, кожної нації. Як Україна йде цим шляхом? У 2003 році приймається закон конституційною більшістю в 319 депутатів Ради про основи національної політики безпеки. Один із пунктів цього закону – членство в НАТО. Через кілька місяців приймається Національна стратегія розвитку України до 2015 року. Укладач цієї концепції прем'єр Янукович, а один із пунктів присвячений нашій інтеграції в НАТО. Зокрема, програма дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО повинна була бути виконана в 2006 році, а членство в НАТО – у 2008 році. Є ціла гора постанов на цю тему, починаючи з 2002 року. Звертаю увагу, що я тоді був в опозиції. Я хотів би, щоб російський читач для себе це ясно усвідомив. Тому що сьогодні якась хвороблива реакція, пов'язана з тим, що прагнення України в НАТО – це ідея нинішнього Президента. Насправді є нормативно-правова база, що вибудовувалася роками. Питання не в тому, вступати в НАТО чи ні, а в тому, якою має бути політика безпеки, яка гарантувала б суверенітет і збереження національної цілісності. Відповідей не так уже й багато.
– Мабуть, умовою має бути національний консенсус?
– Так, ми починаємо національний діалог з цього питання. В Україні є кілька способів гарантувати безпеку. Кращий спосіб – коли під цим підпишуться кілька десятків країн. Якщо ви пам'ятаєте українську історію, то за останні 90 років Україна 5 разів оголошувала свою незалежність. І вона щораз падала. Потрібно робити з цього уроки. Дуже важливо, щоб незалежність визнали якомога більше сусідів.
– Хіба з цим є проблеми?
– ... тому ми й говоримо, що краща модель – це модель колективної безпеки. Ми не хочемо вступати ні в які біполярні відносини. Переконаний, що й для Росії кращою моделлю буде модель глобальної колективної безпеки.
– На Вашу думку, коли може бути проведений загальнонаціональний референдум щодо питання вступу України в НАТО?
– Відповідь є в опитуваннях, проведених 2 тижні тому. 18% вважають, що референдум треба провести сьогодні. Але є одна особливість: питання «вступати чи не вступати» в Україні ніхто не ставить. Питання стоїть по-іншому – про приєднання до ПДЧ, а не про вступ до НАТО. Останнє питання виникне тільки після реалізації плану ПДЧ. Давайте ставити питання, які актуальні, а не ті, що нам підсовують у політичних цілях. 3% відповідають, що вони «інформовані» про те, що таке НАТО. А 97% відповідають, що вони мають потребу в інформації. Що таке НАТО – нас з вами виховували на цей рахунок на передовицях газети «Правда». Минуть роки. Ви знаєте, на ПДЧ відведено 9 років. А поки ми будемо займатися інформуванням. Ми повинні думати про те, яку модель безпеки ми залишимо своїм дітям. Щоб вона зберегла суверенітет і спокій на десятки років. 37% відповідають, що референдум потрібно проводити після того, як суспільство буде повністю поінформоване про НАТО. А 21% вважають, що референдум не потрібно проводити.
– Я так розумію, що Ви цю тему докладно обговорювали з Путіним.
– Дуже докладно.
– Для Вас була несподіваною заява Путіна на прес-конференції, коли він досить емоційно став говорити про наслідки приєднання України до НАТО у вигляді перенацілювання російських ракет?
– Звичайно, не хотілося б керуватися емоціями. Я хочу повторити: вступ України до НАТО не несе жодної нової загрози Росії. Ось розмова про те, наприклад, чи буде в Севастополі база НАТО... Я думаю, російське суспільство добре вивчило Конституцію України, яка забороняє мати на території країни військові бази будь-якої іншої країни.