Весною, коли теплі, сонячні проміння вкриють землю, появляються голубі зірочки. Це барвінок сповіщає про прихід весни. Прекрасна, осяйна ця рослина, не боїться ні затінку, ні морозу. З давніх-давен українці вважали і вважають барвінок рослиною-символом. Разом з такими рослинами як калина, верба, барвінок оспіваний в багатьох народних піснях, згаданий у численних народних легендах. Барвінок використовується при здійсненні народних обрядів і звичаїв.  Благословенним і чарівним вважався колись той край, де барвінок росте.

Українці завжди шанували цю рослину, вважали її символом життєвої сили, вічності, усталеного буття. Значне місце займав він як символ у віруваннях давніх слов’ян, насамперед у Київській Русі. Найперше барвінок символізує віру в свої сили, всепереможність природи. Барвінок традиційно символізував також і дівочу красу.
Українським народом барвінок оспіваний здавна. Вічнозелений барвінок із голубими квітками, схожими на зірки, оспіваний у піснях народу, його віруваннях і обрядах. Барвінку присвячені пісні: “Стелися, барвінку, низенько”, “Ой, і не стелися, хрещатий барвінку, та й по крутій горі”, “Ой, зірву я три листочки” і багато інших народних пісень. Українські поети присвятили барвінку чимало своїх поезій. Писав про барвінок Тарас Шевченко: „Барвінок цвів і зеленів, слався, розстилався” (“В казематі”).
Проживаючи далеко за межами України наші люди не забули цю символічну рослину. Михайлина Бакич (із родини Пітка) з Інджії каже:
- Барвінок дійсно українська квітка. Біля кожної хати українців у Боснії обов`язково був засаджений барвінок. Говорили, що наші баби привезли його з України. Барвінком колись прикрашали паску на Великдень, робили з нього віночки. Барвінок завжди зеленіє, не в`яне і тому ним прикрашали короваї на весіллях, вірячи, що шлюб буде міцний. Про барвінок співали ми і вівади на наших українських весіллях. В одному віваді співається:

Вчора була неділенька, нині понеділок,
Я ходила поливати зелений барвінок.
- Рости, рости, барвіночку, стелися низенько,
А ти, милий,чорнобривий, присунься близенько.

А також співали:

Ой, віночику з барвіночику, золотий віночку,
Уже тебе проміняла я на хустиночку.
Ой, я тебе, мій віночку, любила носити,
Через хлопця молодого мушу тя лишити.

Барвінок ми вишивали на сорочках, рушниках, обрусах.

Як вшановували цю рослину, свідчить і такий звичай: барвінок ніколи не викидали на смітник, а тільки у воду, щоб не загинув від спраги. Барвінок висаджували і на кладовищах, як символ вічної пам'яті. Такої пошани в народу рідко ще яка квітка отримала!