14 жовтня наша Греко-Католицька Церква і її вірні відсвяткували свято Покрову Пресвятої Богородиці.
Християнське свято Покрову Пресвятої Богородиці запроваджено на згадку про подію чудесного визволення столиці Візантії від нападників. Святий Андрій Юродивий і його учень Епіфаній, перебуваючи в Константинопільському храмі, де зберігалась риза Богородиці, під час всеношного недільного співу побачили в повітрі чудесне з`явлення Пресвятої Богородиці в оточенні пророків, апостолів, ангелів. Мати Божа підійшла до престолу, припала на коліна і довго молилася, потім підвелася, зняла з себе преясну хустку-покров і широко простягла її над народом у церкві. Невдовзі після з`явлення місто було врятоване. Від тієї хустки-покрову отримав назву і сам празник, як згадка про цю подію. Покров став символом заступництва Пресвятої Богородиці.
Вшанування Божої Матері як Покровительки українського народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Свято Покрову завжди було і є для нашого українського народу днем великого вияву любові і вдячності до Пресвятої Богородиці та днем звеличення її покрову й заступництва. Під могутній Покров Богородиці прибігали наші князі, козаки і січові стрільці.

Князь Ярослав Мудрий після перемоги над печенігами в 1037 р. віддав увесь український народ і державу під опіку Божої Матері. І так, з волі нашого монарха, Пресвята Богородиця стала офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею нашого народу. Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що свою перемогу над половцями завдячує Богові й Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо, йдучи в похід проти половців у 1103 р., складали обіти Богові й Пречистій Діві Марії і розбили ворогів. Князь Ігор Святославович, герой епосу "Слово о полку Ігоревім", після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок.
Славні запорожці спорудили на Січі церкву в честь Покрову Пресвятої Богородиці, з іконою її Покрову. На іконі понад Пречистою був надпис: "Ізбавлю і покрию люди моя...", а від запорожців, що під іконою, була простягнена стрічка вгору до Божої Матері з надписом: "Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла". Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили Молебень до своєї Покровительки і ревно співали "Під Твою милість прибігаємо". Повернувшись щасливо з походу, спішили до неї зі щирою подякою.
Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 р. проголосила свято Покрову своїм офіційним святом.
Увесь наш народ завжди з великим довір'ям прибігав і прибігає до Божої Матері та взиває її помочі і захисту. Ікона Пресвятої Богородиці знаходиться у кожній українській хаті.
Покров в українському народі святкується як релігійне, національне, а також як і народне свято. Колись до початку жовтня господарі старалися закінчити осінньо-польові роботи. У цей час у селах розпочиналася пора весіль. Вважалося, що ще тільки наступного тижня після Покрову можна було заслати старостів, щоб священик міг оголосити тричі про шлюб у церкві. Дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, молилися: «Свята Покровонько, покрий мені головоньку». Також жартівливо співали: «Свята Покровонько, покрий мені головоньку сяком-таком, ганавицею, да буду молодицею. Свята Покровонько, покрий мені головоньку сяком-таком, ганучею, да се дівкою не мучу» (записано від Ольги Гевки з Інджії).
Господарі за станом погоди на свято Покрову намагалися передбачити погоду на наступаючу зиму, казали: «Яка погода на Покрову, такою буде і зима».
Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде дуже холодна і зі заметілями, якщо з півдня - то тепла.
Казали також, що Покрова покриває або листом, або снігом; якщо в цей день землю не покриває сніжок, то не жди його ані в листопаді, ані в грудні.
Якщо лист із берези та дуба на Покрову впаде чисто - до легкого року, а не чисто - до суворої зими.
Якщо до цього дня не спадає з вишень листя - на теплу зиму, а звільниться - на сувору.
Зранку вітер з півдня, а по обіді з півночі - початок зими буде теплим, але згодом похолодає.