2 жовтня 2008 р. виповнилося 102 роки від дня народження Івана Багряного - поета, прозаїка, драматурга, публіциста, громадсько-політичного діяча. Письменник народився 1906 р. у місті Охтирка на Сумщині. Шестирічним хлоп'ям Іван почав навчатися у парафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1925 р. Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші. Того ж року він під псевдонімом І. Полярний видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань». 1926 р. Багряний - студент Київського художнього інституту, але до захисту дипломної роботи не був допущений з огляду на національні переконання.

Друкуватися Багряний почав 1926 р. у журналі «Глобус».
16 квітня 1932 р. його заарештували в Харкові й звинуватили в «проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою його літературних творів, таких як поема «Ave Maria», історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соцсатира «Батіг». Поет пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 р. його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу.
16 червня 1938 р. був повторно заарештований і сидів у Харківській в'язниці УГБ-НКВС на Холодній горі. Хворий, знесилений, але нескорений Іван Багряний повертається в Охтирку.
За час Вітчизняної війни Іван Багряний брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради, у розробці її програмних документів. У 1944 р. він написав один із найталановитіших творів - роман «Тигролови».
1945 р. Багряний емігрував до Німеччини. Як свідчить у «Листах до приятелів» Юрій Лавріненко, «в еміграції теж не було свободи». 1948 р. Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію і відтоді 17 років - до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.
Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 р.
У 1963 р. філія Об'єднання демократичної української молоді в Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду.
1992 р. постановою Кабінету міністрів України Іванові Багряному посмертно присвоїли Державну премію України ім. Тараса Шевченка за роман «Сад Гетсиманський».

Рідна мова

Мово рідна! Колискова
материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, -
Гей, яка ж прекрасна ти!

Перейшов усі світи я,
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов одна лиш ти є.

Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова - пісня колискова.
Мова – матері уста.

Хабаровськ, 1937 р.