…Ненька відтак усідається край столу, схрещує на грудях руки, і в сутінках світлиці зринають поетичні образи:

Ой люлю, люлю!
Пішла баба по цибулю,
А дід по петрушку -
Закришити дітям юшку...

            Хата наша ураз оживає спогадами; здається, було це не так уже й давно - поскрипує на вервечках колиска, а над нею дзвенить, наче лісове джерело, мамина милозвука:

А-а, люлечки!
Шовковії вервечки,
Золотії бильця,
Срібні колокільця,
Мальована колисочко,
Засни, мала дитиночко!

            Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній! Цей особливий фольклорний жанр позначений високим поетичним світосприйняттям, глибиною мелодійного звучання, багатством образів. Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до усього живого. Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, філософи та мудреці, просто люди. Якби не мамина пісня, яким убогим було б наше життя.

Ай-ну, люлі-люлі, люлі,
Налетіли з поля гулі
Та й посіли на воротях
У червоних та чоботях...

            Чіпка не по літах неньчина пам’ять дбайливо розсновує золоті ниті народної поезії, і дзвенять вони, немов струни бандури, живою мовою поколінь. Кожна прибережена співаночка оддзеркалює поетичною неповторністю, казковим дивосвітом, дитинним світосприйняттям образів: «буде листя з дубів опадати та синочка забавляти», «буде дощик іти, дитину купати», «буде сонечко сіяти, через листя заглядати і синочка цілувати», «будуть пташки прилітати, дитиноньку годувати»...
Вслухаюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко, котре покліпує віями, - дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає в шиби, а там, на воротях, стоїть кіт у червоних чоботях, легеньким помахом крил птахи приносять кашку з молочком, тільки зозуля, примостившись на покуті, не поспішає - хоче сплести тугого барвистого віночка з рути-м’яти, хрещатого барвінку й запашних василечків та десь далеко-далеко виряджається козак у військо, щоб татарин-бусурман не заполонив сестрицю. Художні образи в колискових піснях нечисленні, але всі вони виписані пензлем щедрої любові. Тут бачимо кота, голуба, зозулю, сон, дитину, батька. А над усіма ними - величний образ жінки-матері, ніжне серце якої переповнене безмежною любов’ю до дитини.
Недарма кажуть: пісня - душа народу. Чи не тому народний досвід з такою заповзятістю у наймолодшому віці пропонував дитині насамперед пісню...
Не обов’язково бути великим знавцем, щоб відчути глибину маминої пісні. Ще раз уважно вчитаймося у наведені вище зразки і неодмінно відчуємо ненав’язливу форму, мелодику слова і музики, багатющу образність, неперевершену поетику і, насамперед, любов до природи, історії, матері - ось саме ті чинники, котрі разом з неньчиним молоком має засвоювати з перших днів маленька дитина...
...Чи багато сучасних матерів знають колискові? Майже не знають. Це стосується не лише колискових. Який пісенний багаж маємо у своєму повсякденні. Виходять з ужитку, призабуваються справжні народні шедеври наших матерів і бабусь.
...Із власного досвіду та розповідей відомих фольклористів, які записували пісні, наочно переконався, що народні перлини здебільшого живуть лише в пам’яті літніх людей. Ми добре пам’ятаємо, скільки унікальних пісень вихоплено із забуття від наших матерів.
...Нещодавно на полицях книгарень з’явилась оригінальна книжечка «Ой зацвіла черемшина». Її уклав відомий львівський літератор Микола Ільницький. Він записав пісні зі слів своєї мами. У вступному слові «Над материною колискою» вдячний син, зокрема, відзначав: «Великі дороги в широкий світ завжди починаються від стежки біля рідної оселі, як велика мудрість, що розпочинається у вчених книгах, - від перших сторінок букваря, а багатство й краса поезії - від материної пісні, співаної над колискою...». Має цілковиту рацію укладач цієї цікавої збірки, що історична пам’ять народу не міліє, духовний світ не втрачається, а переходить у спадок новим часам і поколінням.
...Уже стали крилатими слова з пісні, написаної Василем Симоненком: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину». Найсвятіше для нас почуття Батьківщини неодмінно асоціюється з маминою піснею, з тим, як «заглядає в шибу казка з сивими очима, материнська добра ласка в неї за плечима». Тож нехай дитяча уява багатшає, хай завжди прилітають до нас і наших дітей легкокрилі лебеді материнства, несучи крізь відстані й роки незгасний світ колискових, виспіваних незрадливими неньчиними вустами, про що свого часу великий Шевченко писав: «У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим».  
І що більше буде виспівано колискових, то щедрішими, духовно багатшими стануть наші діти, бо засвоєні з материним молоком неперехідні цінності, - а пісня серед них займає провідне місце, - допоможуть нам виховувати незрадливу пам’ять про рідний край, свою Батьківщину.