Іван Мазепа - гетьман України (1687-1709 рр.); видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII - поч. XVIII ст.
Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колеґіум та Єзуїтську колеґію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії.
Формування національно-політичних переконань І. Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І. Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної і соборної української держави. 
Іван Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років. Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.
На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700-1721 рр.), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.
Гетьман Мазепа вніс великий вклад в духовне життя України-Гетьманщини, що саме за його гетьманування досягло особливого піднесення та розквіту, і то в усіх галузях української культури - в освіті, науці, літературі, мистецтві. В добу Мазепи відроджується Київ як духовний центр України.