В Україні з давніх-давен у великій пошані були сім'я, рід, родина. Саме родина була основною складовою українського етносу, української нації. «Родина, родина... від батька до сина...» - слова відомої української пісні такі близькі й зрозумілі кожному українцю. У пісні йдеться про найдорожче - про рід, родину.
Віддавна родина жила разом на одній території, розміщували свої будівлі неподалік і не втрачали близького зв'язку протягом цілого життя. Так було і по переселенні українських родин з України в Боснію.
Українська родина з діда-прадіда була міцною. Вона трудилася на своїй землі, розводила худобу, займалася бджільництвом, сільським господарством тощо. Господарі мали чимало землі. Дехто мав млин, молотарку чи олійню, мали у володінні і свій ліс та поля. Дати всьому цьому лад могла тільки роботяща та дружня родина, якою і були наші родини. Діти у всьому допомагали батькам. У таких працьовитих та згуртованих родинах виховувалася повага один до одного, а особливо з повагою ставилися діти до батьків. Споконвіку родинні стосунки в українців були на головному місці.



Українська родина пережила важкі періоди історії, труднощі переселення, відчула тягар війн та колективізації. І, незважаючи на негаразди, українська родина зберегла традиції предків, не втратила добра та чуйності до людей, любові до Бога та рідної землі. Ідучи через розбурхане життєве море, українська родина трудиться, виховує дітей, береже рідну віру, традицію, культуру. На цих пожовклих, давніх фотографіях, які відображають українські родини, збережено частину історії українців на просторах колишньої Югославії.