8 листопада відзначаємо день святого великомученика Димитрія або, як кажуть в народі, «святого Дмитра» чи просто «Дмитра».
Свято встановлено на честь Димитрія Солунського, який за християнську віру 8 листопада 306 року був пронизаний списами римських воїнів. Димитрій одержав християнське виховання. Після досягнення повноліття його призначають на місце батька проконсулом Тессалонікійської області.
Та замість того, щоб переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнської віри та викорінювати поганські звичаї. Геройську віру св. Димитрія прославив Господь різними чудами після його смерті та нетлінністю тіла й мироточивістю, яка зціляла недужих.



Вшанування великомученика в Україні почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі. На початку 70-х років XI століття був заснований Димитріївський монастир у Києві, відомий пізніше як Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував його син Ярослава Мудрого, великий князь Ізяслав, який при хрещенні одержав ім'я Димитрій.
Це свято пов’язується з військовим патріотизмом, захистом рідної землі. На образах найчастіше бачимо святого Дмитра зі списом у руках.
Субота напередодні дня вшанування святого Димитрія називається «дмитрівською», або ж поминальною суботою.
Молитви за покійних у цей день в Україні завжди супроводжувалися багатою обрядовістю і традиціями. За давнім звичаєм, у деяких регіонах після панахиди влаштовували спільні громадські обіди біля церков.
За народними уявленнями святий Дмитро приносить зиму. А тому, хоч часом і теплом віяло, та зустрічали його у теплому одязі, аби великих морозів не було. А ще старожили кажуть, що св. Дмитрій золотим ключем закриває землю-матінку. Буде він у себе ключі тримати, аж поки не прийде святий Юрій по них (6 травня) і землю не відімкне.
За погодою на Дмитра судили про те, якою буде зима, Великдень та весна. «У день святого Дмитра сніг - і на Великдень буде сніг, а немає снігу - Великдень очікується теплий».