Кожного року українці з різних осередків Воєводини збираються разом, щоб покласти вінки і помолитися за невідомих, але близьких співвітчизників, похованих на пам’ятному цвинтарі Червоноармійців у Сомборі.
Вже стало традицією вшановувати пам’ять полеглих у Батинській битві бійців Третього українського фронту, котрі 1944 року, під час прориву Сремського фронту і операції визволення центральної Європи та Югославії, загинули на берегах Дунаю, біля міста Сомбор, у сучасній прикордонній смузі між Сербією і Хорватією. Батинська битва розпочалася 10 листопада 1944 року. Для того, щоби відбити фашистські війська і уможливити прямий наступ союзників на Будапешт, а потім і на Берлін, армійські групи Третього українського фронту, разом із 51-м воєводинським корпусом, вступили в бій з добре укріпленим ворогом. У Батинській битві загинуло біля 6 тисяч воїнів, з них близько 3 тисячі вояків Третього українського фронту.

Цього року 27 жовтня до Сомбора прибуло понад сто людей з різних осередків, серед них присутніми були і численні гості: перший секретар Посольства України в Сербії Юрій Лисенко, голова Європейського конгресу українців Ярослава Хортяні, заступник голови Європейського конгресу українців Юрко Кравченко, представники делегацій з України: з Тернопільської області на чолі з Василем Кравцем, начальником управління зовнішніх відносин, зовнішньо-економічної та інвестиційної діяльності Тернопільської обласної державної адміністрації, та з Львівської області на чолі з Тарасом Жолубаком, заступником начальника управління міжнародного співробітництва Львівської обласної державної адміністрації; Марія Галяк, заступник директора Міжнародного комітету освіти і культури “Львівська політехніка”, Василь Тимків, голова Культурно-просвітньої спілки українців “Червона калина” з Лішні (Боснія); Мирослав Бобрик, голова КРУТО (Координаційна рада українських товариств-об’єднань Боснії і Герцеговини), голова Української національної ради Мирослав Калинюк, голова Товариства “Просвіта” Славко Микитишин, голова Сербсько-українського товариства з Нового Саду Воїн Ковачевич, представники культурно-мистецьких та освітніх товариств української громади.
До підніжжя пам’ятника на цвинтарі покладено вінки. За християнським звичаєм відправлено панахиду, яку служили о. Йосафат Воротняк, ЧСВВ, який служить в Україні, о. Віталій Лотоцький, ЧСВВ із Кули та о. Михайло Режак зі Сремської Мітровиці. З палаючою свічкою, зі сумом у душі згадали усі присутні українських хлопців, котрі лежать тут, на чужині, далеко від українського краю, далеко від своїх рідних. У проповіді, яку виголосив о. Йосафат Воротняк, було сказано, що відправити панахиду і пом’янути цих молодих людей, які загинули далеко від рідного краю, родини, домівки, є по-християнськи і по-людськи.
До всіх присутніх звернувся голова Товариства “Просвіта” Славко Микитишин, закликавши віддати честь загиблим співвітчизникам хвилиною мовчання. Також зі словом звернувся перший секретар Посольства України в Білгороді Юрій Лисенко, подякувавши українській громаді Сербії за те, що не забуває своїх співвітчизників.
Присутні відвідали кладовище, зачитували імена загиблих - наймолодшому зі загиблих було 17 років, а в основному це були двадцятирічні хлопці, котрі, виконуючи свій обов’язок, служили в рядах Третього українського фронту і загинули далеко від своїх домівок, своїх рідних, більшість з яких не мали можливості відвідати їхні могили. Українські солдати Остапчук, Пономаренко, Мороз, Чумаченко… і сотні інших нехай спокійно спочивають у своїх вічних домівках - українська громада їх не забула.