19 грудня - свято Миколая. Похмуре небо, прохолодний день з дощем. Не дивно, пізня осінь, за календарем літочислення ось уже надходить зима. Не одного року Святий Миколай "на білім коні приїздив" - за собою білим снігом просівав. Цього року лише дрібний дощ і східно-північний вітер "кошава" заводив.

Служба Божа у церкві святого Йосафата в Кулі. Початок Служби Божої - звичайно як і на інші свята, на жаль, кілька стареньких бабців, ще менше дідусів, сестри Служебниці НДМ, дяк і один репортер. О 17 годині прозвучали церковні дзвони, вірні повставали, хрестяться... Отець Віталій Лотоцький, ЧСВВ відкриває Царські врата, починається Служба Божа. Все тихенько, без рухів, лише лунає священикове або дякове... "Слава Отцу і Сину... Отче наш... Господи, помилуй..." А вже через 15 хвилин час від часу заскриплять церковні двері, все частіше й частіше... Починається руханка. Вже й гамір, і не лише пошепки, але й напівголосно. Церковні лавки заповняються. Дитячі голівки ледь не перевищують лавкові наслони, покручуються, заглядають, деякі з них хрестяться, отже, розуміють дійство обряду, деякі і підщипнуть, мами та бабусі їх втихомирюють...
Уже до проповіді, складової частини Служби Божої, майже повна церква, а далі раз у раз скриплять вхідні церковні двері...
Отець Віталій вітає парафіян зі святом Миколая трьомовно, очевидно зі задоволенням, що Божий храм наповнився, говорить про Святого Миколая і надпоминає, що скоротить заплановану проповідь, бо сьогодні в церкві багато нетерпеливих...
Служба Божа закінчується, отець Віталій наявлює прихід Отця Миколая з мішком подарунків для слухняних дітей. Закриває Царські двері. З бічних дверей іконостасу виходить сестра Франциска, з аудіоплеєром, мішочками, торбинками. Пролунали дзвони, але з плеєра, сповіщають нове дійство. Виступають діти, розповідають про школу Святого Миколая, співають, лише шкода, що не рідною мовою, танцюють... розміщують пакуночки..., запрошують у гості Святого Миколая.
Оглянувшись на присутніх, перед об'єктивом репортера диво! О, Боже, яка краса... мов червоні маки на весні серед золотого колосcя пшениці, оченята, як терен, випромінюють блискавками на всі сторони, картина розкоші, яку не змалював би ані Рембрант чи Пікассо.

І знову гамір замовк, пролунав дзвіночок з рук ангелика, всі присутні звільняють прохідний коридор у церкві, а з вхідних дверей з'являється довга біла борода, зі золотою мітрою на голові, з великим хрестом-скиптром у правій руці. Всі оченята сканують, блискавки з фотоапаратів підігрівають дійство, і ось прибуває "правдивий" Святий Миколай! Питає у дітей чи були слухняні, чи ходять до церкви, на віронауку, у садок чи в школу, чи навчились хреститися, молитися... Всі вголос відповідають. У театральному дійстві участь беруть всі. А Святий Миколай: "Я знав, що ви всі слухняні й добрі діти, я дізнався про це ще як був далеко від вас, а таким добрим дітям я подарунки приніс, я і на другий рік приїду до вас, оскільки ви добрими будете надалі". І всі обіцяють...
Тоді отець Антоній, з мікрофоном у руці, за абетковою чергою прізвищ зачитує дітей, які підходять до Святого Миколая, гладять його по бороді, для пам'ятки фотографуються з ним, дякують за подарунки, які він для них приніс. А цього року на списку в парафії святого Йосафата в Кулі було ..... дітей.
Було це свято Миколая, всупереч холодній, з дощем погоді, багатолюдне, краще сказати, багатодітне свято, на славу Божу й потіху дітям, їх батькам, бабусям і дідусям, мов на Різдво, Великдень чи на храмове свято - празник.

* * *

Святомиколаївські подарунки в Кулі, як і в інших наших місцевостях, отримали учні, які вивчають українську мову. Ці подарунки забезпечила Національна рада української національної меншини, а в Кулі їм було вручено їх у приміщенні Культурно-мистецького товариства ім. Івана Сенюка.