Коли духмяне українське літо в самому розпалі, з квітчастими вінками і яскравими вогнищами приходить свято Івана Купала. Це день літнього сонцевороту, що збігається з Різдвом Івана Хрестителя.
Народ має свої уявлення про це свято. У цей день Іван Хреститель освятив воду та прогнав злі сили.
За народним звичаєм, цього дня молодь зі співами й жартами прямує до річки, розкладає вогнища й танцює навколо них. Багато таємниць обіцяє розкрити ніч на Івана Купала.
Від цього дня можна вже купатися в річках і озерах, вода вже достатньо прогрілася. Це свято колись було одне з найулюбленіших свят молоді. За народними уявленнями, цього дня сонце має особливу життєдайну силу, а після сходу сонця вода набуває чудодійних властивостей, оскільки воно в цій воді викупалося. Тому вважалося, що надзвичайно корисно викупатися вночі перед Купалою або рано-вранці в річці чи навіть у росі - це додає здоров'я та краси.

Свято припадає на найкоротшу ніч протягом року - з 6 на 7 липня. В народі вважали, що спати в цю ніч у жодному разі не можна.
За народними повір'ями, будь-яка рослина цієї ночі набуває чарівних якостей, цілющі трави - «святоянське зілля». У Сербії існує переконання, що купальські вінки захищають оселю й усіх, хто в ній мешкає, від злих сил. Саме тому вони вішають ці вінки у хаті або в господарських будівлях.
Цієї чарівної ночі рівно опівночі розпускається вогненна квітка папороті. Вважається, що той, хто цю квітку побачить, знайде старовинний скарб, а той, хто її зірве, почне розуміти мову тварин і птахів. Старі люди кажуть, що зірвати цю квітку майже неможливо - таке нетривале її життя, але якщо вже це вдасться, то слід підкинути її в повітря - вона впаде прямо на те місце, де закопаний скарб. Можливо, ця легенда виникла тому, що ніхто ніколи не бачив квітку папороті, а це зумовило наділення рослини загадковими властивостями.
Цієї ночі розкладають вогнища, танцюють навколо них і співають, стрибають через них. Чим вище підстрибнеш над вогнищем, тим будеш щасливішим у коханні та здоровішим, тим вищою виросте пшениця. Вогонь очищує, додає сил і наснаги. Закохані пари стрибають зазвичай разом, узявшись за руки. За повір'ям, якщо вони зможуть разом перестрибнути через вогонь і при цьому їхні руки не роз'єднаються, то вони одружаться.




Увечері цього дня дівчата пускають по річці власноруч сплетені з дванадцяти трав вінки зі свічками, при цьому примовляючи:
Пливи, пливи, віночку з барвіночку,
За миленьким у цю нічку...
Хто з парубків витягне вінок із води - той суджений. Якщо вінок не діставався нікому, а просто прибивався водою до берега, значить, рано ще цій дівчині про заміжжя думати. Але хлопці теж хитрі: вони чудово знають, що цієї ночі дівчата на судженого ворожитимуть, а тому часто підстерігають кожен свій вінок, щоб власноруч «провістити долю» коханій. Найбільш завзяті закохані парубки навіть готували заздалегідь човни, щоб у разі потреби потрібний вінок наздоганяти. А вже наступного дня найприємніше - це похвалитися перед дівчиною здобутим вінком.
У цей день були в ходу жартівливі пісеньки молоді: дівчата таким чином намагалися привернути увагу хлопців, а хлопці використовували слушну нагоду позалицятися до дівчат:
З Купала Івана
Галузка в борщ упала.
Хлопці витягали -
Зуби поламали.
Багато чого дивного відбувається цієї ночі, зокрема, дерева можуть розмовляти одне з одним і навіть ходити, шкода, що на сьогоднішній день ці звичаї і вірування забуті.