“Святий отче, Миколай! Мою хату не минай! Подаруй менi потiху I торбину повну смiху, I здоров’я для родини, Красну долю для Вкраїни!” В українському народі з великою пошаною і дорослі, і діти вшановують Святого Миколая. Святий Миколай в IV столітті був єпископом у місті Мирах у Малій Азії. Про його життя можна дізнатися з різних легенд і переказів. Із давніх оповідань про св. Миколая відомо, що він народився у місті Патарі. У його життєписі оповідається, що в дитинстві, а ріс Миколай у заможній родині, горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених, голодних і калік. Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення і милосердя.

Вдачею був тихий, незлостивий. Після смерті батьків продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком. Він приходив на допомогу бідним знедоленим людям у найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив. Робив добро, не чекаючи на подяку і похвалу. І тому його ще за життя називали “батьком сиріт, вдів і бідних”. Своїми молитвами зцілював недужих, сліпих і калік. Втихомирював море, бурю, гасив пожежі, охороняв від напастей. Був покровителем подорожніх у путі. Всім серцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай краплину своєї любові.
Багато легенд розказує про добрі діла святого. Одна легенда гласить: у місті Патарі жив багатий чоловік, у якого було три доньки, що славилися красою. Та багатій утратив своє майно і став дуже бідним. У відчаї він вирішив торгувати красою своїх доньок, щоб таким чином отримати для себе і для них засоби для існування. Про це довідався св. Миколай і вирішив урятувати цю родину. Дочекавшись глибокої ночі, він підійшов до хатинки бідняка і вкинув через віконце вузлик зі золотом. Коли господар знайшов золото зранку, то не міг повірити своїм очам. А переконавшись у реальності подарунка, подякував Господу і видав за ці гроші старшу доньку заміж. Святитель Миколай через деякий час уночі підкинув їм ще вузлик зі золотом. Тож батько отримав можливість видати заміж і другу доньку. Він сподівався, що Бог допоможе і третій його дитині. Але твердо вирішив вистежити благодійника, щоб подякувати йому. Він не спав кілька ночей і коли почув звук монет на підлозі, вибіг з будинку. Побачивши єпископа Миколая, зі словами подяки впав перед ним на коліна.
Звідси і походить звичай дітям ставити подарунки під подушку в ніч перед святом Миколая. Святий Миколай щедрою рукою вночi кладе подарунки пiд подушку, в черевичок чи на пiдвiконня для дiтей i дорослих. Особливо це свято полюбляють малюки, які нетерпеливо чекають, коли Миколай завітає у їхні домівки.
З давнiх-давен українцi вiрили в особливу помiчну силу св. Миколая на водi та при рiзних стихiйних лихах. Ще в XVI-XVII ст. українськi козаки усильно молилися до Святого перед далекими морськими походами та брали зі собою образки св. Миколая. Те ж стосувалося i рибалок, які завжди мали зі собою іконки Чудотворця. Пiзнiше в багатьох приморських мiстах, із метою захисту мореплавцiв, поблизу портiв були збудованi храми на честь св. Миколая. Його також вважають покровителем i водiїв, які часто помiщають iкони Святого в автотранспортi. На сьогоднішній день у Європі є понад 3 тисячі 500 храмів, збудованих на честь св. Миколая.