Сорок років існує на теренах Боснії та Герцеговини культурно-просвітницька спілка українців ім. Тараса Шевченка. Вперше про неї дізнався майже двадцять років тому, коли до рук моїх потрапила довгограюча грамплатівка із записами українських народних пісень. „Співаючи й передаючи з покоління в покоління, вони захистили пісню від забуття, а з нею зберегли і частину рідного неба, багатої національної культури свого народу”, – мовилося в анотації до цього звукового видання. Воістину! В цьому переконався, коли під час перебування нинішнього року в Сербії мав можливість почути цей ансамбль з Баня Луки наживо, поспілкуватися з його учасниками. Приємно, що випала нагода порозмовляти зі Степаном Гаврилюком, на цій давній платівці він заявлений, як Стево Гаврелюк.

З’ясувалося, що пан Степан в товаристві ім. Тараса Шевченка в Баня Луці бере активну участь понад тридцять років. Власне, завдяки йому ансамбль поставив і виконав чимало українських танців, хореографічних композицій. Нині Степан Гаврилюк – голова Союзу української національної меншини Боснії та Герцеговини. Кажучи інакше, став очільником усіх наших співвітчизників, що мешкають у цій балканській країні. Принагідно зазначити, що українців сюди занесла кручія міграції, яка набрала понад сто років тому активності в Європі. Здебільшого до Боснії тоді приїхали галичани. Тож, якщо запитаєте теперішніх боснійських українців про їхні корені, одразу ж скажуть, що заглиблені вони на теренах сучасної Львівщини, Тернопілля та Прикарпаття. Тому й не дивно, що неподалік Баня Луки розкинулося, скажімо, село Тернопіль. Українське село, яке до відомих воєнних подій у дев’яностих роках було чисельне. Ця війна у когось навік забрала життя, когось погнала аж за океан чи зробила біженцем на землі, де народився. Боснійський Тернопіль, за словами Степана Гаврилюка, знову наповнився українським духом, тут створили товариство „Веселка”. Найбільше ж українців зараз мешкають у районі Прнявор біля Баня Луки.

У теперішній Боснії та Герцеговині діють десять українських організацій, здебільшого це культурно-просвітницькі товариства, що популяризують, зберігають українське слово, пісню, танець. Товариство ім. Тараса Шевченка з Баня Луки чи не найвідоміше. Тут зайняті понад сто осіб. Кожен з них обрав собі гурток за власними творчими здібностями. Є тут і танцювальний, і хоровий колективи, оркестр. Повертають і давню славу драматичного гуртка. Степан Гаврилюк зауважує, що в сімдесяті-вісімдесяті роки аматори сцени мали багатий репертуар. Серед постановок були, зокрема, „Запорізька Січ”,  „Тарас Бульба”, „Іван Сірко”, „Сорочинський ярмарок”. Зараз відновили виставу „Запорізька Січ”.

На чолі культурно-просвітницької спілки українців ім. Тараса Шевченка в Баня Луці вже четвертий рік стоїть Василь Присташ. Він – підприємець, зорганізував власну меблеву фірму. Його доньки Анюта та Оксана, як і він, – дизайнери. Мовить, що товариство має своє приміщення в центрі міста, де щосуботи українські дітки приходять сюди до школи, аби вивчати рідну мову, де збираються на репетицію творчі колективи. Щоправда, музичні інструменти – старі, придбати нові не дозволяють фінансові можливості. От якби хтось зголосився із заможних з України зарадити у цьому своїм боснійським співвітчизникам. Утім, просять допомоги в материзни й у встановленні в Баня Луці пам’ятника Тарасові Шевченку. До речі, вже чверть століття одна з вулиць цього міста носить ім’я Великого Кобзаря.

Василь Присташ називає й інші, так би мовити, пріоритети діяльності місцевого товариства українців. Це і відкриття бізнес-клубу, і розвій туризму та зв’язків з історичною батьківщиною. Але найголовніше завдання – „затримати активність” своїх співвітчизників, тобто, кажучи інакше, енергійно відроджувати на цих просторах українську мову, культуру, прищеплювати любов до українського. Адже асиміляція тут хоча й завдала українству сильних, проте, на щастя, не смертельних ударів. В українських селах Боснії та Герцеговини звучить українська мова (переважно галицький варіант), прикметно, що і в міських помешканнях не скрізь зачинили перед нею двері. Посильну роботу в збереженні   на цих просторах українського життя проводила й проводить Українська греко-католицька церква.

У репертуарах українських ансамблів, хорів завжди є як світські народні, так і духовні твори. Той же творчий колектив товариства ім. Тараса Шевченка виконує Святу літургію. Поцікавився в Степана Гаврилюка, як узагалі добирають, шукають пісні, танці для аматорів сцени? Передовсім виїжджають у фольклорні експедиції, записують, а відтак – справа вже за музичними фахівцями, які роблять обробки. Відтворюють і народні обряди. Адже, на щастя, і нині в деяких селах, де компактно проживають українці, можна побачити вінчання за давніми традиціями, як, зрештою, і весільне дарування, хрестини, обряди, що пов’язані з відзначенням великих релігійних свят. Красу українського мистецтва та народної обрядовості колектив з Баня Луки активно пропагує в інших країнах. Скажімо, лише влітку він побував з виступами в Хорватії, Сербії та Словенії. Степан Гаврилюк каже, що на їхніх концертах присутні глядачі різних національностей і завжди тепло, щиро приймають, дарують шквал оплесків.

Колектив ім. Тараса Шевченка з Баня Лука до 40-річчя свої творчої праці видав компакт-диск із записами українських популярних народних пісень. Нещодавно побачив світ і CD їхніх колег з Горвачан (товариство ім. Івана Франка), де звучать автохтонні твори, привезені в Боснію дідами-прадідами з Галичини наприкінці ХІХ – початку ХХ століття та збережені наступними поколіннями українців.

Українці Боснії та Герцеговини горнуться до своєї України-неньки, прагнуть її ласки. Водночас докладають чимало зусиль, аби, як зазначає Степан Гаврилюк, „все, що символізує Україну, могло затриматися на цих просторах”. Тож увосьме вже нинішнього літа провели фестиваль української культури „Червона калина”, у селі Лішня, що неподалік міста Прнявор, відкрили урочисто пам’ятник „Просвіті”, бо саме тут 1907 року вперше на Балканах заснували це товариство й почала діяти українська школа. Є багато планів, задумів, мрій у тутешніх наших співвітчизників. Як було б добре, аби втілити їх у життя допомагала свої синам і донькам також материзна.