І знову прийшов до нас цей незвичайний, радісний і торжественний день, коли особлива радість обіймає нас, - день Різдва Христового. Цього дня ми прославляємо одну з найвеличніших подій священної історії щирим і сповненим радості привітанням: «Христос Рождається - Славіте Його!». Різдво Христове належить до великих християнських свят, які Церква відзначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями, цього дня народився Син Божий - Ісус Христос, Спаситель світу, якому люди віддають поклін ось уже два тисячоліття. У X столітті християнство було запроваджено в Київській Русі, й відтоді свято Різдва Христового стало невід'ємною частиною нашої культури. Різдвяні свята мають свою споконвічну традицію. Вона супроводжується величальними церковними

відправами, колядками і вертепами, віншуваннями, якими возвеличують народження Сина Божого, а також прославляють Його Матір Діву Марію. Коляда - це гімн Христу, оспівування Його народження. Першими оповісниками народження Христа в різдвяних обрядах у давнину були діти та підлітки, які обходили ватагою оселі, співаючи колядки. І в кожній хаті світлішало, людям ставало радісно на душі. Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, цукерками. Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік.
Кожен день Різдвяних свят - це величне торжество. Земля і небо торжествують, радіють, співають.
Переддень Різдва - Святий вечір - починається з появою на небі першої зірки. В цей день піст особливо суворий. Головною стравою у цей вечір є кутя. Крім куті на столі обов'язково стоять 12 пісних страв: гриби, пироги (вареники) з капустою, смажена риба, борщ із грибами та ін. Першою починають їсти кутю - найголовнішу обрядову їжу, неодмінний символ різдвяно-новорічних свят. Далі годиться покуштувати всіх страв, запиваючи їх узваром зі сушених фруктів. Під час вечері батько виходив із кутею на подвір’я і кликав: «Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти. Якщо не хочеш, то не йди. Не морозь ні ягняток, ні поросяток, ні теляток». У такий спосіб задобрювали сили природи, щоб майбутній урожай був гарним.
Після вечері починалося колядування. Обходячи оселі, колядники поздоровляли господарів та їхніх дітей, бажаючи всім щастя і здоров'я на многії літа. Найбільш поширеними були колядки «Нова радість стала» і «Бог предвічний народився…».
Особливо радісним було Різдво для дітей. Ватаги хлопчаків ходили колядувати, різдвяні вистави - вертепи - виконувались на вулиці, в будинках. Діти з нетерпінням чекали цього свята.
Наступний за Різдвом день - свято Пресвятої Богородиці. Особливо шанували його жінки, оскільки воно було пов'язане з Божою Матір'ю.
Третього дня Різдвяних свят вшановується пам’ять Святого Стефана Первомученика, який своєю ревністю, святістю і мужністю у поширенні Христової науки справді заслужив на такі великі почесті.
Завершилося друге тисячоліття від Різдва Христового. Але вертеп (печера, де народився Христос) зберігся таким самим, як був у момент Божественного втілення. Знаменно те, що Вифлеємський храм Різдва, споруджений над вертепом у 330 році, нині є єдиним у світі, де Богослужіння здійснюються ось уже шістнадцять віків. Це найдавніша церква з усіх, що збереглися.
Різдво Христове - як нове очищення, воно виводить нас із темряви до світла, зцілює духовно, об'єднуючи в єдину могутню християнську родину. І нехай цей всемогутній, преображаючий дух світлого Народження Христового запанує у наших серцях нині і повсякчас, і на віки вічні!