З приводу акції "Незгасима свічка" в Сербії

Щороку, в четверту суботу листопада, Україна, а також українці всього світу відзначають День пам’яті жертв голодоморів 1921-1923, 1932-1933 i 1946-1947 років та політичних репресій, скоєних в радянські часи. Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом політичної системи проти мирних людей, внаслідок чого зникли цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.

Хоча штучні голодомори, організовані комуністичним режимом, та масові політичні чистки забрали життя мільйонів людей в Україні, факт геноциду проти українського народу, який відбувався в центрі Європи, й досі  лишається практично невідомим для світової та європейської громадськості. Тому незалежна Україна, а також свідома українська діаспора, докладають і докладатимуть максимум зусиль, щоб народи світу дізналися правду про одну з найбільших трагедій в історії людства.
Голодомор 1932-1933 років був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.
Ми, українці на просторах колишньої Югославії, наші попередні покоління, і попри залізну завісу тоталітарного радянського режиму, з голодоморами були ознайомлені, або, краще сказати, хто цікавився долею своїх співвітчизників на рідній землі, той міг дізнатися різними шляхами, може навіть краще від наших земляків в Україні в сусідніх регіонах. Наші діди, батьки брали активну участь не лише у протестах, у молебнях, але і в акціях збирання і посилання допомоги братам-страждальникам, але ніколи не дізналися, чи ця допомога дійшла на адреси тих, яким вона була потрібна. Мабуть, ні. "Незгасима свічка" - центральна тема заходів і міжнародної акції, спрямованих на поминальні роковини - 75 років від голодомору 1932-33 років, цієї страшної події для української нації.

Потрібно оглянутись на довгий історичний хід злочинів, який започатковано ще в глибинах віків, та континуїтет політики - намагання знищення і найменшого зародка українства на етнічних просторах України. До цього переліку належить зруйнування Запорізької Січі - зародка новітньої державності після знищення Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, фізична ліквідація передових людей - гетьманів, науковців, письменників, священиків, патріотів, борців за права людини і нації, інтелігенції в цілому, опісля низка царських указів і декретів про заборону української мови, письма, шкіл, видавництва, руйнування і спалення соборів, монастирів, церков, бібліотек, і тим способом знищені дорогоцінні скарби, які українська нація накопичувала протягом віків. Сюди належить і придушення відновленої Української Народної Республіки, потім заборона Греко-Католицької Церкви та знищення або під радянську владу підкорення Української Православної Церкви, вбивства носіїв української ідеї, не лише в Україні, але й за кордоном, - Є. Коновальця, С. Петлюри, С. Бандери... Тут позиція може бути цілком чітка: все згадане та багато іншого мало свою мету - мовна, інтелектуальна, духовна чи інші форми геноцидів над українським народом.
А Голодомор 1932-33 років, - злочин, який за своєю жорстокістю та масштабністю не має аналогів у світовій історії, - це була лише нова форма злочинів, спрямованих на ліквідацію серця нації - носія генетичного коду. Тому з правом українська нація вимагає від світової спільноти визнання голодомору геноцидом.

Часи, люди і режими змінюються, і міняються лише форми злочину, а мета залишається тою самою: як не зовсім ліквідувати, то бодай під чобіт покласти, підкорити, з постійним тиском і погрозами не допустити вільного і незалежного розвитку українського народу. Ми є свідками, що це діється і сьогодні.
Міжнародна акція "Незгасима свічка", яку з 8 по 12 вересня проведено і в Сербії, на своєму шляху через 33 країни на всіх континентах світу спрямована якраз на розповсюдження  інформацій у світі про страшну подію Голодомору в Україні, для сприяння та офіційного визнання Голодомору як геноциду над українським народом, якого вчинив комуністичний режим Радянського Союзу.
"Незгасима свічка" як символ пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років, солідарності української діаспори й усіх людей, які чуже лихо сприймають як власне, - це міжнародна акція і складова частина заходів відзначення 75-річчя однієї з найбільших трагедій в історії України та людства в цілому.