До 100-ї річниці від заснування першої української читальні та школи в Боснії

Сто літ вже минуло як у 1907 році у Муїнцях, в селі Насебіна Лішня, було засновано першу українську читальню в Боснії. Це, звичайно, велика подія не лише для нас, українців, котрі залишились жити серед боснійських гір, але й для всіх тих, які залишили нас і наше село та й подалися шукати кращої долі по світах.

Культурно-просвітна спілка „Червона Калина” зі села Насебіна Лішня взяла собі за обов’язок відзначити річницю цієї події і своє село проголосити історичним селом, позаяк воно було засноване українцями, які 120 років тому тут поселились.
Йдеться-бо про справу, яку наші батьки, діди-прадіди зробили в ті часи, коли вони відчайдушно боролися за фізичне існування. Подиву і великої пошани гідне те, що у важкі часи економічної скрути, незважаючи на репресії, яким вони були піддані вже через саме їхнє національне, політичне чи релігійне переконання, наші предки так багато вчинили для своїх нащадків, тобто для нас.

Тим-то це був наш святий обов’язок - продовжити батьківську справу і відзначити день столітнього ювілею гідно, як наші пращурі це і заслужили.
Ми збирались відкрити пам’ятник на день незалежності України 2007 року. Проект був уже зроблений художником-магістром Анною Тимков, але, як завжди це буває, не могли зібрати достатньо коштів, а також мали мороку з ґрунтом, де збудувати.
Відтак Василь І. Вовк подарував клаптик землі біля сільської української церкви. Степан Білоскурскі екскаватором порівняв землю і навіз каміння. Мені ж довелося оббивати пороги різних фірм та урядових контор у пошуках допомоги. Врешті фінансову поміч уділило Міністерство з питань освіти і культури Республіки Сербської і Мерія міста Прнявор. Окремо мав велику підтримку від Миколи Білоскурского, Влада Мороза та інших членів нашої Спілки. Особливо хочу виділити наших молодих членів - Петра Федчишина, Іванку, Саню, Мирослава, Володю Білоскурских, Оксану, Романа Рудакевіча, Данила Мінарскі, Міру Костецькі, Наталю Заставні. Ми також отримали велику моральну допомогу у Сараєві з боку керівника відділу Посольства України у Хорватії та Боснії і Герцеговині Василя Івашка. Велику підтримку надав нам голова Союзу національних меншин Республіки Сербської Степан Гаврилюк.

Центральну частину пам’ятника з чорного мармуру і на ньому розгорнуту книгу з білого мармуру зробив Микола Проць з Прнявора. До завершення споруди було залучено ще кілька спонсорів, яким складаємо щиру подяку.
Ось так 30 серпня 2008 року приготували все до відкриття. Церемонію відкриття пам'ятника почав хор українського товариства ім. Тараса Шевченка з Баня-Луки з виконанням Молитви за Україну - "Боже великий, єдиний...".
Василь Тимків, голова Культурно-просвітньої спілки "Червона калина", привітав високоповажних гостей: Посла України в Хорватії (який заступає й Боснію і Герцеговину) Маркіяна Лубківського, міністра з питань освіти і культури Республіки Сербської Антона Касіповіча і його заступника Мирослава Бобрика, мера міста Прнявор Влада Жівковіча, а також священиків: українського о. Івана Ліського і сербського о. Зорана Травара, які брали участь в урочистих зборах.
Після привітання гостей голова Товариства Василь Тимків розповів про історію „Просвіти” і важливість її існування у Боснії у справі гуртування національної свідомості. Він також оприлюднив телеграму від голови Євроконгресу Українців і першого заступника голови Світового конгресу Ярослави Хортяні.
Відтак, на запрошення Василя Тимківа, синьо-жовту стрічку символічно перетяли та пам'ятник відкрили два українські письменники балканського регіону Павло Головчук (Хорватія) та Євген Кулеба (Сербія).

У своєму виступі Маркіян Лубківський привітав промову міністра з питань освіти і культури Республіки Сербської Антона Касіповіча, який пообіцяв підтримку в побудові української церкви у Баня-Луці й спорудженні культурно-просвітнього будинку в селі Лішня. Підтримку у розбудові будинку в Лішні також обіцяв Владо Жівковіч.
Наймолодші члени „Червоної Калини” Микола та Ігор Білоскурскі декламували вірші, а також їх ровесники з українського товариства ім. Тараса Шевченка з Прнявора поклали віночки на пам’ятник.
Отець Іван Ліський освятив пам’ятник і після освячення Василь Тимків роздав подяки заслуженим діячам, які сприяли встановленню пам’ятника і відзначенню такого великого ювілею.
Наприкінці хор українського товариства ім. Тараса Шевченка з Баня-Луки виконав пісню „Реве та стогне Дніпр широкий”.
Усі гості, більше як дві сотні, які прийшли на відкриття, були запрошені під намет на обід, а перед тим Євген Кулеба і проф. Мішковіч зачитали доповіді на святковій академії.
Після святкової академії о. Ліський освятив стіл і всі разом відспівали многая літа!